Воронін Володимир Іванович

Володимир Іванович Воронін
рос. Владимир Иванович Воронин
Народився	5 (17) жовтня 1890(1890-10-17) село Сумський Посад (тепер Республіка Карелія)
Помер	18 жовтня 1952(1952-10-18) (62 роки)  Діксон, Таймирський район, Красноярський край, РРФСР, СРСР  ·інсульт
Поховання	Шуваловський цвинтарd
Громадянство	СРСР
Діяльність	мореплавець, капітан радянського криголамного флоту.
Галузь	polar expeditiond[1], полярні дослідженняd[1] і морська справа[d][1]
Знання мов	російська[1]
Посада	депутат Верховної ради СРСР[d]
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Володимир Іванович Воронін (нар. 5 (17) жовтня 1890(18901017), Сумський Посад^[d] — 18 жовтня 1952) — мореплавець, капітан радянського криголамного флоту.

Народився 5 (17 жовтня) 1890 року в селі Сумському Посаді Архангельської губернії (нині — Республіка Карелія). У 1916 році закінчив Архангельське морехідне училище, плавав штурманом на пароплавах мурманської лінії. З 1918 року капітан далекого плавання.

У 1928 році брав участь в порятунку екіпажу італійського дирижабля «Італія». У 1932 році на криголамному пароплаві «Сибіряков» першим в історії пройшов з Архангельська в Петропавловськ-Камчатський за одну навігацію. У 1933—1934 роках був капітаном криголамного пароплава «Челюскін», в 1934—1938 роках — капітаном криголама «Єрмак». З 1935 року жив у Ленінграді.

Восени 1938 року на криголамі «Й. Сталін» здійснив плавання у високі широти Арктики (на допомогу дрейфуючому «Г. Сєдову»). У роки радянсько-німецької війни командував криголамом «Й. Сталін». У 1946—1947 роках очолював радянську китобійну флотилію «Слава».

Помер 18 жовтня 1952 року від інсульту під час чергового морського походу. Похований в Санкт-Петербурзі на Шуваловському кладовищі.

Вклад Володимира Івановича Вороніна у розвиток північного флоту відзначений двома орденами Леніна.

Його ім'я носять острови Вороніна в Карському морі, мис Вороніна і льодовик Вороніна на Землі Франца-Йосифа, підводний жолоб Вороніна в Карському морі. Існують губа Вороніна і бухта Вороніна на Новій Землі, а також мис Вороніна і бухта Вороніна в Антарктиді. Крім того, ім'ям Вороніна названий затока на острові Солсбері в Баренцевому морі.

Ім'я Володимира Івановича Вороніна увічнено в назвах вулиць, містах: Санкт-Петербурзі, Бєломорську, Сєверодвінську, Єкатеринбузі, Севастополі.

У 1950-х на воду був спущений потужний дизель-електроходний криголам «Капітан Воронін».

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Воронін Володимир Іванович

• Визе В. Ю., Моря Советской Арктики, 3 изд., М.—Л., 1948;
• Поход «Челюскина» [Сборник], т. 1, М., 1934;
• Николаева А. Г., Саранкин В. И. Сильнее льдов.-М.: Морской транспорт, 1963;
• Белов М. И. История открытия и освоения Северного морского пути, т. IV. — Л.: Гидрометеоиздат, 1969;
• Белов М. И. История открытия и освоения Северного морского пути, т. III.- Л.: Морской транспорт, 1959.