Як окрему адміністративну одиницю утворено 8 червня1920 року. Від 31 березня 1940 по 16 липня 1956 року існувала як Карело-Фінська Радянська Соціалістична Республіка, мала формальну державність у складі Радянського Союзу як повноправна союзна республіка.
Географія
Республіка розташована в північно-західній частині РФ і лежить між двома морями: Білим і Балтійським. Довжина берегової лінії Білого моря — 630 км.
Рельєф республіки — переважно рівнинний, з пагорбами, на заході переходить у Західно-Карельську височину. За давнини льодовик, відступаючи далі на північ, сильно змінив рельєф Карелії — як наслідок лишилися численні морени, ози, ками, озерні улоговини.
Клімат Карелії м'який з достатньою кількістю опадів, змінюється від морського на узбережжі на континентальний у внутрішніх районах.
Річки
У Карелії налічується близько 27 000 річок. Найбільшими є:
У Карелії нараховується близько 60 000 озер. Разом із болотами вони складають бл. 2000 км³ якісної свіжої води. Ладозьке і Онезьке озера, що містяться на території республіки, є найбільшими в Європі.
Більшу частину території Карелії (148 000 км², або 85 %) займає державний лісовий резерв. Загальний запас лісових ресурсів усіх видів і віків — 807 млн м³. Зрілий і переспілий лісовий запас нараховує до 4118 млн м³, з яких 3752 млн м³ — хвойні ліси.
Тваринний і рослинний світ
Фауна Карелії відносно молода, вона сформувалася після льодовикового періоду. Усього на території республіки живуть 63 види ссавців, чимало з яких, як наприклад, ладозька кільчаста нерпа, вивірка-політуха й бурий вухань занесені в Червону книгу. На річках Карелії можна побачити хатки європейських і канадських бобрів. Бобер канадський, а також ондатра та візон — акліматизовані представники фауни Північної Америки. Єнот уссурійський теж не корінний мешканець Карелії, він родом з Далекого Сходу. З кінця 60-х XX століття років почали з'являтися кабани, у південні райони заходить сарна. Зустрічаються ведмідь, рись, борсук і вовк.
У Карелії живе 285 видів птахів, в тому числі 36 видів, занесених до Червоної книги Карелії. Найпоширенішими птахами є зяблики. Зустрічається гайова дичина — рябчики, тетеруки, білі куріпки, глухарі. Щовесни до Карелії з теплих країв прилітають гусаки. Поширеними хижими птахами є: сови, яструби, орли-беркути, болотні луні. Також живе 40 пар рідкісних орланів-білохвостів. З водоплавних птахів: качки, гагари, кулики, велика кількість мартинів і найбільша з ниркових качок Карелії — звичайна гага, цінна своїм теплим пухом.
Карельський ліс
Плазунів на території республіки зустрічається лише 5 видів: гадюка звичайна, вуж, веретільниця, ящірка живородна і ящірка прудка.
Комах узимку практично не видно, натомість улітку навколо безліч гнусу: великої кількості видів комарів, мошок і ґедзів. На півдні республіки поширені кліщі. У Карелії можна побачити рідкісного метелика — махаона.
Так само, як фауна, рослинний світ Карелії сформувався відносно недавно — 10—15 тисяч років тому. Переважають хвойні ліси, на півночі соснові, південніше змішані — соснові впереміж з ялиновими. Основними хвойними породами є сосна звичайна і ялина звичайна. Рідше зустрічаються ялина фінська (на півночі) та ялина сибірська (на сході). Листяні дерева ростуть переважно на півдні Карелії, зокрема берези (береза пухнаста, береза бородавчаста), осики, вільхи (вільха клейка, чорна вільха), подекуди липи, в'язи, клени тощо.
Республіка Карелія розташована в Московському годинному поясі (MSK/MSD). UTC+0300 (MSK)/+0400 (MSD).
Історія
Перша згадка про «корелу» в літописі відноситься лише до 1143 року в контексті зайняття значної частини Суомі (Ємі)
B 1227 року Карелія приймає християнство за посередництвом Великого Новгорода, яке раніше приймала карельська аристократія. Близькість Суомі призвела до появи католицької складової в історії Карелії. Частина карелів була навернута в католицизм. Пізніше конфесійна ознака стала базовою для розподілу Карелії
За Орешківським (Кяккісалмінським) договором між Швецією та Новгородом до складу Шведської Карелії увійшли додатково три округи — Саволак, Єскіс, Єгреля. Шведсько-карельський союз набув статусу національного в період монгольської інтервенції до Новгорода і тиску ливонського ордену на західні кордони Республіки
Вже у 14-15 столітті в Південній Карелії існували двомовні карельські села — словеномовні люди селилися поруч з кареломовними, що свідчить, зокрема, про їх етнічну гомогенність. Пізніше двомовність карел ідеологи слов'янізму використовували для заперечення суб'єктності Карелії
У часи середньовіччя відбулася колонізація карелами всієї південної Саамії. Тепер ця територія у складі Республіки Карелія, але у 17 сторіччі вона іменувалася «лопськими погостами»
Невизначені межі карельського проникнення на сході, в районі Архангельська (Кардора). Фінський вчений Матіас Кастрен вказує на присутність карелів навіть у басейні р. Мезень, що на кордоні з Ненецьким автономним округом. Карели, поряд із комі, можуть бути названими першовідкривачами всіх північних земель та островів Льодовитого океану. У другій половині 18 століття монахи карельського Валаамського монастиря прибули на о. Кадьяк, просунулися на Алеутські острови та Західну Аляску. Вже 1793 року в Америку було призначено першу православну місію. Її апостолами стали вихідці з Карелії
Карелія була приєднана Московським царем Петром І у 1721 за Ніштадтським мирним договором
З 31 березня 1940 по 16 липня 1956 Карелія була союзною республікою СРСР і називалася Карело-Фінська РСР (таким чином, у цей період кількість союзних республік становила 16).
Після 1956 Карелія знову стала автономною республікою, спочатку в складі РРФСР, потім — республікою у складі РРФСР, і зрештою – у складі РФ.
З 1991 — Республіка Карелія. По Конституції Республіки Карелія, найменування «Республіка Карелія», «Карелія», «Кар'яла» — рівнозначні
Через малу щільність населення в Карелії, дорожня мережа не є значно розгалуженою, проте якість дорожнього покриття зазвичай перевищує якість дорожнього покриття в сусідніх регіонах Росії.
Державна мова в Карелії — російська. Водночас у республіці проживають карели й вепси, що послуговуються латиницею. Мови цих народів не є державними, тому на них не поширюється вимога федерального закону про обов'язкове використання кирилиці в державних мовах народів Росії. Писемністю на основі латиниці користуються й близькі до них фіни.
У зв'язку з цим у республіці викликало різку реакцію рішення Конституційного суду Російської Федерації, що розглядав восени 2004 року питання про введення латинського алфавіту для татарської мови. Суд визнав право органу федеральної законодавчої влади встановлювати графічну основу мов народів Росії й відзначив, що встановлення єдиної графічної основи мов народів Росії (кирилиці) «забезпечує — з метою збереження державної єдності — гармонізацію й збалансоване функціонування загальнофедеральної мови й державних мов республік».
Конституційний суд Росії відзначив, що зміна графічної основи припустима, якщо вона «відповідає історико-культурним, соціальним і політичним реаліям і інтересам багатонаціонального народу Росії». Але розв'язок такого питання республікою в однобічному порядку може призвести «до послаблення федеративної єдності й обмеження прав і свобод громадян, у тому числі тих, що мешкають за межами даної республіки, для яких ця мова є рідною».
Таке рішення може зруйнувати плани додати карельській мові статус державної.
Як заявляють керівники держкомітету з національної політики Карелії, процес створення повноцінної карельської писемності зайняв більше як 15 років. У цей час з'явилися письменники, що пишуть латиницею. Якщо все починати заново, це може привести до втрати карельської писемності й, як результат, карельської культури. Інший варіант — залишити плани про державний статус карельської мови, а без цього статусу розвиток мови й культури не може бути повним.
Денис Прокопенко — нащадок етнічних карелів. Його прадід брав участь у радянсько-фінській Зимовій війні (1939—1940). Саме після бою з більшовиками він був визнаний зниклим безвісти. На знак пам’яті про свого прадіда він носить шеврон із зображенням етнічного прапору Карельської республіки[4]. У своїх заявах Денис Прокопенко часто проводить аналогії російсько-української війни із Зимовою війною в Фінляндії[5].
↑Прокопенко, Денис [@d_redis] (30 листопада 2023). X (Твіт) — через Твіттер.
Література
(рос.)Деревянные часовни Русского Севера (Республика Карелия, Республика Коми, Архангельская область, Вологодская область). Иллюстрированный перечень. — М. : Институт Наследия, 2005. — 224 с.
(рос.)Мулло И. М. Памятники и памятные места Карелии. — Петрозаводск : Изд-во «Карелия», 1971. — 88 с.
(рос.)Косменко А. П. Карельское народное искусство: изобразительное творчество. — Петрозаводск : Изд-во «Карелия», 1977. — 128 с.
.svg)
