ВоскресінняВоскресі́ння ме́ртвих — поняття, що існує в багатьох релігіях, міфах. Є частиною уявлень про загробне життя. В християнстві догмат про воскресіння є одним з основоположних. У християнстві  У Біблії описано 8 випадків воскресіння з мертвих (коли хтось воскрешав інших) і 1 випадок воскресіння (коли Ісус воскрес сам):
Приклади воскрешення святимиВважається що Апостол Іван воскресив з мертвих 200 людей, яких небесний вогонь вбив за поклоніння ідолу. Після Вознесіння Христа, Апостол Пилип проповідуючи в Галілеї, воскресив маленьку дитину, яка померла на руках у матері. Пророцтво про загальне воскресіння з мертвих
Хоча будуть воскрешені ті ж самі тіла, але вони будуть обновленими — духовними. Це, знову ж таки, потрібно для повноти вічного блаженства (мук). Духовність тіл буде відповідати зміненим властивостям світу (після його кінця). Ці тіла не будуть мати грубих плотських потреб (таких як продовження роду і харчування), але будуть мати потреби нові — духовні («пити… нове вино в Царстві Отця», та інші.) Зрозуміло, що якими будуть ці потреби в дійсності ми, в даному своєму стані точно зрозуміти не можемо. У Православ'їУ православ'ї, як і серед більшості християнських конфесій, віра у всезагальне тілесне «воскресіння мертвих» (11-й член Нікейсько-Царгородського Символу віри: грец. Προσδοκῶ ἀνάστασιν νεκρῶν) з'єднаються з очікуваним другим пришестям Ісуса Христа для здійснення суду над усіма людьми, що живуть і коли-небудь жили. Необхідність відновлення тіл богословськи обґрунтовується наступним[1]:
Це вчення абсолютно несумісне з вченням про переселення душ. Якби душа мешкала в різних тілах, то незрозумілим було б яке тіло для неї воскрешати. У мунізміЗгідно з «Викладом Принципу», що є богословським текстом Церкви об’єднання, поняття воскресіння трактується фундаментально інакше, ніж у традиційному християнстві. Воно означає не відновлення розкладеного фізичного тіла, а процес духовного відродження та поступового звільнення людини від наслідків гріхопадіння і влади сатани.[2] Цей процес відбувається, поки людина живе на землі, і полягає у відновленні її первинних стосунків з Богом. Месія порівнюється з «Деревом життя», до якого люди, що живуть у грішному стані («дикі оливкові дерева»), можуть бути «прищеплені» через віру та практику, щоб отримати нове життя.[3] Вчення розрізняє воскресіння для людей на землі та для духів у духовному світі. Люди на землі досягають воскресіння, вірячи в Месію та виконуючи свою відповідальність. Їхні зусилля також допомагають у воскресінні їхніх предків у духовному світі. Духи, які померли, не можуть досягти повного відновлення самостійно. Для свого духовного росту вони повинні повернутися на землю (процес, що називається «поверненням духів») і співпрацювати з людьми, які живуть на землі, допомагаючи їм у виконанні місії. Таким чином, земна людина і дух, що співпрацює з нею, відновлюються разом.[4] Відповідно до цієї доктрини, біблійні уривки про воскресіння тлумачаться символічно. Наприклад, слова з Євангелія від Івана (5:28), що «всі, хто в гробах, Його голос почують», трактуються не буквально. «Гроби» тут означають нижні сфери духовного світу, де перебувають грішні духи, а «вихід з гробів» — це їхній духовний підйом. Воскресіння самого Ісуса також розглядається не як фізичне відродження його тіла, а як його поява після розп'яття у духовному тілі, яке могли бачити учні, чиї духовні чуття були відкриті.[5] У грецькій міфології
В індуїзміВеликий йогін Бабаджі воскресив людину, що кинулася вниз зі скелі і розбилася насмерть. Так його учень Лахірі Махасайя воскресив свого учня Раму. У КитаїНайраніша оповідь про воскресіння людини міститься у документі царства Цінь що було винайдено у Фанматань[en], Тяньшуй, пров. Ґаньсу 天水放馬灘.[6] Популярний сюжет відповідного змісту маємо також у романі династії Мін «Подорож на Захід». Примітки
Література
Посилання
 Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Воскресіння
|
Portal di Ensiklopedia Dunia
