Тантал (міфологія)
Танта́л (грец. Τάνταλος) — у давньогрецькій міфології фризький цар, син Зевса[5] й німфи Плуто[6][7]. За іншими переказами його називають сином Тмолоса й Омфали, царем Лідії[8]. Він припустився фатальної помилки, принісши свого сина Пелопса в жертву олімпійцям, за що був скинений Зевсом в Тартарі, де він мусив переживати «танталові муки»: постійно бути біля їжі та води без змоги до них дістатися[9][10]. МіфБоги вшанували Тантала своєю дружбою та запросили його до свого божественного столу. Але він зрадив їхню дружбу в різний спосіб, залежно від оповідача. За словами одного схоласта з «Одіссеї»[11], Тантал, який проводив час на бенкеті з юнаками свого віку, вкрав нектар і амброзію, щоб пригостити своїх товаришів. Тоді Зевс прогнав його з божественного бенкету, повісив на високій горі, зв'язав за руки, а потім перекинув гору Сіпіл[en] на місце, де він був похований.[12] На думку схоласта, ця версія належить Асклепіаду з Трагілу[en]. Піндар подає подібну версію, згідно з якою Тантал вкрав нектар і амброзію, щоб пригостити цими божественними ласощами смертних, за що боги покарали його, поклавши над головою величезну брилу, яка нестійко балансувала і загрожувала впасти будь-якої миті.[13] Згідно з Діодором Сицилійським[14], Тантал, якого боги допустили до спільного столу та інтимних розмов, відкрив смертним божественні таємниці.[15] Те ж саме стверджує і Гігін,[16] який каже, що боги покарали Тантала, прирікши його стояти наполовину зануреним у воду та страждати від голоду і спраги, під загрозою обвалу скелі. Згідно зі схолією в «Одіссеї»[17], Пандарій викрав зі святилища Зевса на Криті живого золотого пса, зробленого Гефестом, і довірив його Танталу. Зевс і Гермес вимагали його у Тантала, який заприсягнувся, що не має його. Кажуть, що Зевс повернув його Танталу на горі Сіпіле.[15] Інша слохія в «Одіссеї»[18] подає подібну версію, яка закінчується так: Зевс наказав Гермесу шукати зброю; коли той прибув до будинку Тантала, Гермес розпитав його; Тантал присягнувся Зевсом та іншими богами, що нічого про це не знає; але Гермес знайшов зброю в будинку Тантала. Схожу версію подає Антонін Ліберал.[19] Згідно з Овідієм, Тантал подав богам на бенкеті плоть власного сина Пелопса, щоб перевірити їхнє всезнання. Боги одразу розпізнали людську природу плоті, окрім Деметри, яка, заклопотана, проковтнула шматок плеча.[20] Зевс негайно поклав останки Пелопса в казан і наказав Гермесу повернути дитину з підземного царства і замінити його плече шматком слонової кістки. У варіанті цієї версії Клото, яка тче нитку життя, допомагає Гермесу повернути його до життя, а його плече замінив шматок слонової кістки. Боги покарали Тантала вироком, який став відомим як «муки Тантала»: провести вічність у Тартарі, зазнаючи потрійних поневірянь: Тантала помістили посеред річки й під фруктовими деревами, але річка пересихає, коли він нахиляється, щоб напитися з неї, а вітер здуває гілки дерева, коли він простягає руку, щоб схопити плід.[21] Про це розповідають Гомер в «Одіссеї»[22] і Телес у своїх діатрибах. Трактування міфів про ТанталаЩе за античності, як вказує Страбон, існувало раціоналістичне пояснення міфів про Тантала, згідно з яким ці міфи виникли, аби пояснити руйнування низки сіл землетрусом, що сталося за царювання реального Тантала[23]. Сервій та Фульгенцій вважали оповідь про Тантала алегорією лихої долі, якої врешті зазнають жадібні люди[24]. На думку Цеца, в приготуванні страви з Пелопа і його воскресінні відображено хворобу і хірургічне лікування сина місцевого жерця[25]. Роберт Грейвс обґрунтовував, що початково Тантал був божеством сонця або лісів, культ якого існував по всьому Пелопонессу. На це вказує відвідування Танталом у міфах бенкетів, де збиралися всі Олімпійські боги. В покаранні Тантала вбачається спогад про обряд людського жертвопринесення на честь цього бога, коли обраного жерця топили в річці. Епізод з викраденням золотого пса він трактував як повернення до святилища Реї (онуком якої був Тантал) викраденої святині[26]. У легенді про «Танталів бенкет» також можна побачити відлуння фригійських релігійних ритуалів, під час яких жерці споживали їжу та напої, принесені в жертву богам. Ймовірна практика серед фригійців принесення в жертву первістків (зокрема й царських) відома також в інших культурах. Переказ про «Танталів бенкет», окрім іншого, пояснював, звідки у всіх нащадків Пелопа вроджена біла пляма на плечі[27]. Культурна спадщина
Див. такожПримітки
Джерела Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Тантал (міфологія)
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
