Вулиця Єрошенка (Львів)
Ву́лиця Єроше́нка — вулиця у Шевченківського району міста Львова, місцевість Клепарів. Сполучає від вулиці Шевченка та Джерельну, утворюючи перехрестя у вулицями Клепарівською, Бальзака, Варшавською та Липинського. Прилучається вулиця Золота. На ділянці між вулицями вулицями Джерельною та Клепарівською, вулиця Єрошенка проходить при залізничній лінії станція Львів — станція Підзамче. Також вулиця безпосередньо межує з Янівським цвинтарем. Вулиця Єрошенка та Янівський цвинтар фіксують південну сторону лісопарку Кортумова гора[4]. Частину вулиці від перетину із Золотою до перехрестя з Клепарівською проклали у повоєнний час. Історія
24 серпня 1855 року на колишніх Пилихівських ґрунтах (нині район вул. Єрошенка) відкрили Новий єврейський цвинтар[6]. 1875 року єврейська громада вибрукувала вулицю Пилихівську, що вела до цвинтаря від вул. Янівської. 1890 року єврейська громада купила у графа Станіслава Скарбека земельну ділянку («ґрунт») для розширення некрополя. Того ж року архітектор Альфред Каменобродський виконав проєкт мурованої огорожі, яка мала оточити цвинтар з боку нинішньої вул. Єрошенка. 4 травня 1930 року цвинтар ще розширився, а 1934 року архітектор Норберт Ґлятштайн виконав проєкт огородження цвинтаря. ЗабудоваВ архітектурному ансамблі вулиці Єрошенка переважають класицизм, сецесія, промислова забудова[3]. № 2, 4, 6 — житлові будинки, збудовані у 1960—1970-х роках для працівників Львівської залізниці. Ухвалою № 59 ЛМР від 26 вересня 2002 року будинки прийняті від дистанції цивільних споруд на ст. Львів Львівської залізниці у власність територіальної громади міста Львова[7]. У будинку № 2 міститься міні-відділення міжнародного поштово-логістичного оператора — компанії «Міст Експрес». № 3 — триповерховий житловий будинок. Тут за Польщі містився каменярсько-різьбярська майстерня Якуба Біхсбаума[8]. № 13 — триповерховий сучасний готель «Етна»[9]. № 14 — за Польщі тут була майстерня Ґерша Крона з виготовлення та склад надгробків[8], за радянських часів тут містилася будівельна група Львівського обласного гуртово-роздрібного плодоовочевого торгу (до 1982 року — Львівський гуртово-роздрібний плодоовочевий комбінат «Главплодоовочторг»). Нині тут розташований односекційний багатоповерховий будинок з вбудованими офісними приміщеннями. Деякі з приміщень орендують лабораторно-діагностичний центр «Меділайн» та медичний центр «Ехомед». № 16 — двоповерховий будинок, в якому міститься Львівська міська державна дільнична ветеринарна лікарня № 1. У давнішому будинку, що стояв на цьому місці, у міжвоєнний період містилася майстерня Л. Манделя[8]. № 17а — АЗС «Укрнафта». № 19 — гаражно-будівельний кооператив «Сокіл». № 20 — дев'ятиповерховий житловий будинок. За радянських часів — студентський гуртожиток Вищого професійного училища № 29. У липні 2012 року рішенням виконавчого комітету ЛМР колишній гуртожиток переданий навчальним закладом у комунальну власність міста Львова[10]. Від радянських часів й до 2015 року на першому поверсі будинку містився дільничний пункт Шевченківського районного відділу УМВСУ у Львівській області. № 24 — за Польщі тут була каменярсько-різьбярська майстерня Мауриція Тура[8]. № 28 — школа верхової їзди «Темпо». № 34 — спортивна база «Львівський стрілецький стенд Школи вищої спортивної майстерності» та комунальний заклад Львівської обласної ради «Львівський обласний центр олімпійської підготовки зі стрільби стендової». НекрополіНа вулиці Єрошенка поблизу в'їзду до гаражно-будівельного кооперативу «Сокіл» стоїть фігура Божої Матері та високий хрест, що нагадують про давній Клепарівський цвинтар, який був на цьому місці до 1960-х років[11]. При вулиці Єрошенка знаходиться спільне поховання в'язнів Янівського концтабору — поле № 1 Янівського цвинтаря[12]. У 1875 році на кошти Львівської єврейської громади кругляком був викладений хідник на вул. Пилихівській, що сполучав вулицю Янівську (нинішня Шевченка) з єврейським цвинтарем. У 1890 році за проєктом архітектора Альфреда Каменобродського з боку вулиці Пилихівської спорудили кам'яний мур у неоромантичному стилі, фрагмент якого зберігся. Після першої світової війни і листопадових подій 1918 року єврейська громада Львова встановила жертвам тих подій величний пам'ятник, масивні руїни якого можна було бачити ще у 1950-х роках. Меморіал єврейським воїнам, що загинули у 1914—1918 роках складався з 15-ти рядів і в кожному з них було 23 поховання. Останні дані про купівлю додаткових земельних ділянок для розширення єврейських цвинтарів на вулиці Піліховського і на Знесінні датуються 1929 роком. Примітки
Джерела
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
