Альфред Каменобродський

Альфред Каменобродський
Альфред Каменобродський із клейнодами Стрілецького товариства
Народження	10 березня 1844(1844-03-10) Тарнів
Смерть	25 листопада 1922(1922-11-25) (78 років) Львів
Поховання	Личаківський цвинтар[1]
Країна (підданство)	Австро-Угорщина  Польська Республіка
Навчання	Віденський технічний університет
Діяльність	художник, архітектор
Праця в містах	Львів
Архітектурний стиль	історизм
Членство	Куркове братство у Львовіd
Альфред Каменобродський у Вікісховищі

Альфред Каменобродський, або Альфред Каменобродзький (пол. Alfred Kamienobrodzki; 10 березня 1844, Тарнів — 25 листопада 1922, Львів) — польський архітектор, живописець-аквареліст.

Народився в Тарнові (Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія). Був сином Адольфа Каменобродського (1814—1864), службовця магістрату міста Тарнів і Олександри Домбровської.

Брав участь у повстанні 1863 року і в одній із перших битв отримав важке поранення. У Кракові навчався рисунку в Леона Дембовського, та ймовірно там же — у Школі образотворчого мистецтва. Навчався в Парижі у Школі мистецтв. Вивчав архітектуру у Віденській політехніці у 1870—1874 роках. Від 1877 року був членом Політехнічного товариства у Львові^[2]. У 1879 році входив до правління товариства^[3]. У 1880 році редагував Технічний календар, виданий товариством. Від 1885 року спільно з Мацеєм Вшелячинським та під редакцією др. Владислава Маєвського видавав журнал «Immobilaria», присвячений нерухомості^[4]. Брав участь в організації ювілейної виставки Політехнічного товариства 1902 року, як член виконавчого комітету, був також одним із журі. На цій же виставці в розділі польських винаходів представив Автоматичний пристрій для встановлення горизонтального або вертикального положення предмету на осі обертання. 1910 року експонував проєкти і акварелі на виставці польських архітекторів у Львові^[5]. Від 1920 року мав у Львові власну виставку проєктів, архітектурних макетів та акварелей. Належав до Куркового (Стрілецького) товариства і тричі був «Курковим королем». Член журі конкурсів на проєкт розширення дому «Сокола» на нинішній вулиці Дудаєва, 8 у Львові (1904)^[6], проєктів будівлі Акціонерного кооперативного банку у Львові (1909)^[7], проєктів будівлі казино у Львові (1910)^[8], дому Ремісничої палати у Львові (1912).^[9]

Під час перебування у Відні одружився з Юзефою Кортсмари, що походила з Угорщини. В родині народилося семеро дітей, зокрема сини Адольф та Казимир майбутні архітектори. Помер у Львові 25 листопада 1922 року, похований на Личаківському цвинтарі, поле № 6^[10].

Як живописець працював переважно аквареллю. Сюжетами були пейзажі, інтер'єри, архітектура Львова, Кракова і околиць, а також Волині.

Був членом Товариства любителів мистецтва в Кракові і брав участь у виставках товариства. У 1881 році виставив у Кракові акварелі «Вірменська вежа у Львові» та «Осінь», 1887 року на Першій виставці польського мистецтва в Кракові — акварелі: «Вірменська вежа у Львові», «Флоріанські ворота», «Інтер'єр їдальні», «Мотив з львівських околиць», «Декоративний ескіз». Деякі рисунки Альфреда Каменобродського друкувалися у журналі «Tygodnik Ilustrowany».

Нині частина акварелей Альфреда Каменобродського перебувають у львівському історичному музеї, декілька — у львівському музеї історії релігії. 1910 року він особисто подарував 20 робіт музеєві. Декілька акварелей — в Історичному музеї Тарнова, деякі роботи у власності родини.

Значний внесок Каменобродського як архітектора. У березні 1875 року одержав концесію на будівництво. Член Товариства уповноважених будівничих, а в 1897—1905 роках — голова товариства. Заступник голови Акціонерного товариства будівельних промисловців, так званого «Будівельного банку», що споруджував у 1874—1877 роках корпуси Львівської політехніки. У часописі «Dźwignia» («Важіль») опублікував статтю про будівництво корпусів «С» і «К». Один із перших у Львові створив комплексне архітектурно-будівельне бюро. Брав участь у конкурсах. Автор проєктів багатьох житлових, громадських, адміністративних та промислових споруд у Львові. До кінця XIX століття творив у різних напрямах історизму, пізніше — у модернізованих формах історичних стилів.

У 1892 році був членом Комітету будівельної виставки у Львові, на тій же виставці виступив із кількома проєктами:

• Конкурсний проєкт львівської ощадної каси;
• Конкурсний проєкт Промислового музею;
• Проєкт будівлі виставкового павільйону;
• Проєкт костелу та церкви в місті Сколе;
• Проєкт народної школи імені Тадеуша Чацького (нині Львівський технологічний ліцей на вул. Таманській, 11).

У 1894 році отримав на Загальній виставці краєвій золоту медаль за архітектурні роботи.

• Триповерхова прибудова до будинку № 31 на вулиці Сикстуській (нині вулиця Дорошенка) (1890)^[11].
• Будинок № 7 на вулиці Сапіги (нині вулиця Бандери), збудований 1877 року в стилі неоренесансу^[12].
• Будинок № 1а на вулиці Театинській (нині вул. Кривоноса) — колишній шпиталь і притулок під опікою святого Вінсента де Поля, збудований 1880 року^[13].
• Прибудова мурованої неоренесансної веранди до «Віденської кав'ярні» на площі Підкови у Львові. Проєкти 1874 і 1880 років^[14].
• Власна вілла Альфреда Каменобродського на вул. Технічній, 2 (інша адреса — вул. Матейка, 10), збудована у 1880—1881 роках.
• Будинок польського «Сокола», збудований у 1884—1887 роках на вул. Зіморовича, 8 (нині вул. Дудаєва) у співавторстві з архітектором Владиславом Галицьким^[15].
• Готель «У бюргера» у стилі історизму із елементами рококо та раннього французького класицизму; збудований 1888 року як вілла Зигмунта Дронговського. Розташована на нинішній вулиці Івана Франка, 73^[16].
• 1889—1890 роки — вілла Яна Бромільського на вулиці Кшижовій, 5 (нині Чупринки)^[17].
• Неороманська огорожа Нового єврейського кладовища у Львові з боку вулиці Єрошенка (1890). Збереглася частково^[18].
• Школа імені Тадеуша Чацького на вулиці Таманській, 11, збудована 1891 року^[19] нині Львівський технологічний ліцей.
• Казарми кавалерії, збудовані до 1899 року на вул. Личаківській, 103 (співавтор — Наполеон Лущкевич)^[20].
• У 1890-х разом із архітектором Міхалом Лужецьким займався реконструкцією промислових будівель на вул. Газовій, 28. Нині це «Львівський Завод Газової Апаратури»^[21].
• 1892—1894 роки — реконструкція в неороманському стилі вілли, що отримала назву «Палатин» на вулиці Глібова, 12^[22].
• 1893—1894 роки — електростанція і трамвайне депо на стику вулиць Героїв Майдану і Сахарова. Депо розбудовано у 1920-х роках сином архітектора — Адольфом Каменобродським^[23].
• Єврейський притулок для сиріт (нині Львівська середня загальноосвітня школа № 33) збудований 1894 року на вулиці Янівській, 34^[24], а також житловий будинок з оранжереєю власника парового млина Л. Тома на вул. Янівській (нині Шевченка, 60)^[25].
• Житлові будинки № 1, 3^[26], 11^[27] збудовані у 1883—1896 роках на вул. Крашевського (нині вул. Соломії Крушельницької).
• Костел у селі Родатичі (нині Львівський район, Львівська область. Зведено у 1897—1898 роках коштом Марії Антонії Мірської, настоятельниці Згромадження сестер провіденціалісток (Монастир Святої Терези у Львові)^[28].
• 1898 рік — зведено житловий будинок на вул. Лисенка, 21^[29], а через рік — наступний будинок під '№ 23 на цій вулиці^[30].
• Вілла Брикчинського на вулиці Набеляка, 1 (нині Котляревського) у 1892—1893 роках^[31].
• 1902—1903 роки — школа столярства і токарства у Станиславові (нині Івано-Франківськ) на вулиці Кілінського (нині вул. Лепкого)^[32].
• Житловий будинок на вулиці Коновальця, 28 у Львові (1904)^[33].
• Проєкт поховальної каплиці для цвинтаря у Теребовлі (1905)^[34].
• Проєкт будинку Політехнічного товариства у Львові. На конкурсі 1905 року не здобув відзнак^[35].
• Реконструкція прогресистської синагоги «Темпль» у 1906–1907 роках. Прибудовано кімнати рабинів і канторів при східній стіні^[36]. Синагога не збереглась — знищена німцями у 1942 році.
• 1906—1907 роки — надбудова четвертого поверху та розширення будинку Галицького сейму (нині — головний корпус Львівського національного університету імені І. Франка). Збудоване бічне крило від сучасної вул. Листопадового чину у Львові^[37].
• 1907 рік — новий будинок польського «Сокола» на вулиці Сокола, 11 (нині вул. Ковжуна).
• 1909 рік — зимові споруди Ковзанярського товариства на Пелчинському ставі (спільно із архітектором Каролем Ріхтманом)^[38].
• 1912 рік — будинок на площі Галицькій, 12а (не зберігся)^[39].
• Колишні військові казарми — будинки № 22 і 24 на вул. Клепарівській у співавторстві з архітектором Наполеоном Лущкевичем^[40].

• Проект перебудови готелю «Жорж» у Львові (1888).^[41]
• Перша нагорода на конкурсі проєктів палацу промисловості для Галицької крайової виставки у Львові. 1893 рік.^[42]

• Podręcznik dla budujących: praktyczne wskazówki dla podmajstrzych, przedsiębiorców budowy i budujących we własnym zarządzi. — Lwów, 1919.
• Projekt budowy gmachu Szkoły Politechnicznej we Lwowie // Dźwignia. — 1877. — № 4. — S. 35—36.

• 
  Синагога Золота Роза у Львові (акварель, кінець XIX століття)
• 
  Проєкт будинку на вулиці Крушельницької, 1
• 
  Колишнє трамвайне депо на розі вулиць Героїв Майдану та Сахарова

• Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст / М. Бевз, Ю. Бірюльов, Ю. Богданова, В. Дідик, У. Іваночко, Т. Клименюк та інші. — Львів : Центр Європи, 2008. — 720 с. — ISBN 978-966-7022-77-8.
• Енциклопедія Львова: в 4 т / за ред. А. Козицького. — Львів : Літопис, 2008. — Т. 2: Д—Й. — С. 154. — ISBN 978-966-7007-69-0.
• Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. Путівник. — Львів, 2006. — С. 175. — ISBN 966-8955-00-5.
• Семенюк Д. Львів на акварелях Альфреда Каменобродського у збірці Львівського історичного музею // Наукові записки. Львівський історичний музей. — Вип. 12, 2008. — С. 191—212. — ISBN 978-966-96146-9-8.
• Бірюльов Ю. О. Каменобродські // Енциклопедія Львова: в 4 т / за ред. А. Козицького. — Львів : Літопис, 2010. — Т. 3: К. — С. 49—51. — ISBN 978-966-7007-99-7.
• Лінда С. Житлове будівництво Львова у другій половині XIX століття // Наукові записки НТШ. — Т. 241. — 16 серпня 2001. — С. 126—163.
• Jodłowska R. Kamienobrodzki Alfred // Polski Słownik Biograficzny. — Skład główny w księg, Gebethnera i Wolffa, 1935. — Т. 11. — S. 522, 523. (пол.)
• Towarzystwo Politechniczne we Lwowie 1877—1902. Pamiętnik jubileuszowy / pod red. E. Grzębskiego. — Lwów, 1902. — S. 76, 89. (пол.)

• Lwowski architekt i malarz Alfred Kamienobrodzki. republika.pl (пол.). Архів оригіналу за 7 березня 2010. Процитовано 15 квітня 2010.