Вулиця Володимира Винниченка (Київ)

Вулиця Володимира Винниченка
Київ
Вулиця Володимира Винниченка; Київ
Місцевість	Кудрявець, Солдатська слобідка
Район	Шевченківський
Назва на честь	В. К. Винниченка
Колишні назви
	Новопавлівська, Юрія Коцюбинського
Загальні відомості
Протяжність	590 м
Координати початку	50°27′15.4″ пн. ш. 30°30′5.1″ сх. д. / 50.454278° пн. ш. 30.501417° сх. д.
Координати кінця	50°27′11.7″ пн. ш. 30°29′36.3″ сх. д. / 50.453250° пн. ш. 30.493417° сх. д.
поштові індекси	04053
Транспорт
Найближчі станції метро	«Лук'янівська», ; «Золоті ворота», ; «Університет»
Трамваї	Т 15, 18 (по Дмитрівській вулиці)
Тролейбуси	Тр 6, 16, 18 (по вулиці Січових Стрільців)
Маршрутні таксі	Мт 181, 439 (по вулиці Січових Стрільців); 165, 181, 439 (по Бульварно-Кудрявській вулиці)
Найближчі залізничні станції	Київ-Пасажирський
Покриття	асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Храми	У 1917–1935 роках існувала греко-католицька церква Серця Христового; церква Віленської-Остробрамської ікони Божої Матері
Медичні заклади	Університетська клініка НМУ ім. О.О. Богомольця
Зовнішні посилання
Код у реєстрі	10778
У проєкті OpenStreetMap	r414814
Мапа
Вулиця Володимира Винниченка у Вікісховищі

Ву́лиця Володи́мира Винниче́нка — вулиця в Шевченківському районі міста Києва, місцевості Кудрявець та Солдатська слобідка. Пролягає від Обсерваторної до Гоголівської та Павлівської вулиць.

Прилучається вулиця Івана Драча.

Історія

Вулиця виникла в 1910–1914 роках, мала назву Новопа́влівська (як продовження Павлівської вулиці). 1961 року^[1] перейменована на честь радянського державного діяча Юрія Коцюбинського.

Протягом 2005–2011 років декілька разів пропонувалися проєкти перейменування вулиці на честь українського громадсько-політичного діяча, письменника й драматурга Володимира Винниченка , однак вони не були здійснені^{[п 1]}^{[п 2]}^{[п 3]}^{[п 4]}. Сучасна назва — з 2015 року^[2]^[3].

Забудова

Вулиця забудовувалася з початку XX століття, тому будинки на ній відносяться до різних епох і стилів. Серед них виділяється будинок Центральної басейнової лікарні — колишньої Лютеранської лікарні, зведеної на кошти київських німців у 1913 році. Проєкт будівлі в стилі середньовічного замку складався в Мюнхені, а керував будівництвом київський архітектор Едуард Брадтман. На зведення лікарні німці-лютерани зібрали 100 тисяч карбованців.

Наприкінці вулиці з парного боку розташовані чотири п'ятиповерхові будинки в стилі конструктивізму — так звані будинки кооперативу «Жовтнівка».

Ще одним яскравим взірцем конструктивізму є будинок № 1/11 на розі з Обсерваторною вулицею — колишній гуртожиток Польського педагогічного інституту, зведений на початку 1930-х років. Це була лише перша черга з проєкту зведення комплексу інституту та гуртожитків, який так і не втілили повністю в життя. Автором проєкту був архітектор Володимир Заболотний, співавторами — Василь Дюмін, Борис Ведерніков та О. Недопака. Було зведено два гуртожитки: першим був будинок № 1/11, другим — будинок № 3, а також зведено частину будівлі інституту (зараз — будинок № 5), але восени 1935 року Польський педагогічний інститут ліквідували.

Культові споруди

На території Басейнової лікарні знаходиться церква Віленської-Остробрамської ікони Божої Матері. Конфесійно належить Українській православній церкві Московського патріархіту (благочинії західного округу Київської митрополії). Храм був вікритий у 2002 році, перша літургія відбулася в серпні 2003 року. Розташовується в пристосованому приміщенні за адміністративним корпусом лікарні. Є єдиною в Україні церквою, присвяченою Віленсько-Остробрамській іконі Божої Матері. Настоятель — архімандрит Іона (Радзівіл). Храмове свято — 8 січня.

Сьогодні храм належить парафіянам ПЦУ, а настоятелем служить капелан священик Євгеній Копайгородський.

Пам'ятники та меморіальні дошки

Буд. № 9 — меморіальна дошка на честь вченого-терапевта Вадима Іванова (1892–1962), який 1933 року заснував у цьому будинку терапевтичну клініку й працював у ній до 1962 року. Відкрита 15 січня 1963 року, скульптор Іван Кавалерідзе, архітектор Раїса Бикова.

Установи та заклади

Інститут навчальної літератури Міністерства освіти України (буд. № 5)
Видавництво «Освіта» (буд. № 5)
Центральна басейнова клінічна лікарня МОЗ України (буд. № 9)
Інститут нефрології АМН України (буд. № 9-А)

Примітки

↑ Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 26 січня 1961 року № 146 «Про найменування та перейменування вулиць і площ м. Києва» // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 8. Спр. 15. Арк. 863–871. [Архівовано з першоджерела 25 червня 2013.]
↑ Рішення Київської міської ради від 3 вересня 2015 року № 944/1808 «Про перейменування вулиць, площ, провулків та проспектів у місті Києві» // Хрещатик. — 2015. — № 133 (4729). — 23 вересня. — С. 6. [Архівовано з першоджерела 17 червня 2016.]
↑ Обговорення щодо перейменування вулиці Юрія Коцюбинського у Шевченківському районі міста Києва на вулицю Володимира Винниченка [Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.] // Офіційний сайт Київської міської державної адміністрації. — 2014. — 2 жовтня — 2 грудня.

Спроби перейменування

↑ Мельник Ольга. Що в імені твоїм [Архівовано 11 грудня 2011 у Wayback Machine.] // Персонал Плюс (тижневик). — 2006. — № 3 (154). — 18-24 січня. [Архівовано з першоджерела 7 квітня 2013.]
↑ Котлубай Марина. Київ позбудеться радянського минулого [Архівовано 19 серпня 2014 у Wayback Machine.] // Хрещатик. — 2007. — № 150 (3140). — 13 вересня. [Архівовано з першоджерела 7 квітня 2013.]
↑ Галечко Ольга. Вуличний ребрендинг^{[недоступне посилання з квітня 2019]} // Столиця. Главред. — 2010. — 15 грудня. [Архівовано з першоджерела 7 квітня 2013.]
↑ Влада Києва збирається перейменувати 200 вулиць // Gazeta.ua. — 2011. — 25 листопада. [Архівовано з першоджерела 7 квітня 2013.]