Вулиця Перемоги (Запоріжжя)
Ву́лиця Перемо́ги — вулиця в центрі міста Запоріжжя, у Вознесенівському районі. Починається від вулиці Величара та закінчується вулицею Професора Анатолія Бойка. Протяжність вулиці складає 6,5 км[6]. Вулиця Перемоги перетинає основні вулиці міста:
Прилучаються вулиці: Гетьманська, Ужгородська, Дивногорська, Поточна, Нижньодніпровська, Паркова, Михайла Гончаренка, Якова Новицького, Патріотична, Яценка, Скіфська, Ніни Ковтун, Єлизавети Щедрович, провулок Вірменський[7]. ІсторіяВулиця отримала назву у 1950-х роках на честь Перемоги радянського народу у Другій світовій війні[8]. У 1967 році, за даними Управління молоді, фізичної культури та спорту облдержадміністрації, почалася історія Палацу спорту «Юність». Об'єкт зводили на той час за типовим проєктом. У січні 1971 року на вулиці Перемоги відкритий Палац спорту «Юність», в якому працювала школа зимових видів спорту, де навчали хокею і фігурному катанню Було придбано покриття для ігрових видів, і вже тоді, на паркеті «Юності» виступали місцеві гандбольні команди, грали в баскетбол, волейбол і міні-футбол. У серпні 1971 року відбулися перші ігри. На початку 2000-х років фінансування Палацу спорту «Юність» фактично припинилося, аж до жовтня 2016 року, коли запорізьке АТ «Мотор Січ» придбало палац спорту «Юність» у міста за 25 млн. 758 тис. 864 гривень[9]. З 2012 року Палац спорту перебував на реконструкції[10]. На реконструкцію було інвестовано 450 млн. гривень. 24 серпня 2018 року урочисто, після капітальної реконструкції, відкритий оновлений Палац спорту «Юність»[11] Пам'ятки14 жовтня 1974 році на честь воїнів-авіаторів 17-ї та 8-ї повітряної армій, які загинули в 1941—1943 роках у Другій світовій війні в запорізькому небі, було встановлено літак МіГ-15. У 1984 році літак був замінений відновленим винищувачем часів війни Ла-5[12][13]. У 2005 році на перетині вулиці Перемоги та бульвару Шевченка було відкрито пам'ятник до 60-ї річниці Перемоги у Другій світовій війні (скульптори Ф. Зайцев та Б. Чак)[14]. ТранспортУ 1960 році було відкритий тролейбусний рух по вулиці Перемоги із подовженням маршруту № 1 від проспекту Металургів до бульвару Гвардійського (з 29 вересня 2022 року — вулиця Героїв полку «Азов»), який був скасований наприкінці 1980-х років. У 1974 році по вулиці Перемоги відкрито рух маршруту № 9 від вулиці Рекордної до металургійного комбінату «Запоріжсталь». Згодом маршрут став кільцевим (зовнішнім та внутрішнім колом) під № 9А та 9Б, які курсували до кінцевої зупинки «Запоріжсталь» до вересня 2010 року (через негоду припинили курсування до промзони, а згодом лінія була і зовсім демонтована). У 1979 році відкрито рух тролейбусного маршруту № 13 до Набережної, а у 1983 році до Набережної подовжено рух від вулиці Богдана Хмельницького та маршруту № 10 (діяв до початку 2000-х років)[15]. З 4 грудня 2010 року зовсім припинився рух тролейбусних маршрутів по вулиці Перемоги, у зв'язку з будівництвом нових мостів через річку Дніпро. Якраз в районі шляхопроводу на перетині вулиць Перемоги, Тюленіна та проспекту Металургів повинні були стояти опори нового шляхопроводу. Довелося демонтувати контактну мережу, прибрати опори[16]. Згодом проект будівництва мостів було переглянуто, що дало змогу, починаючи з середини 2015 року, розпочати роботи по відновленню руху електротранспорту. 28 липня 2015 року відновлено рух тролейбусного маршруту № 13, який курсував від Палацу культури «Запоріжвогнетрив» (Павло-Кічкас) до Набережної. До цього контактна мережа була фактично повністю відсутня на ділянці від вулиці Верхня до вулиці Перемоги, де провели першу чергу робіт з відновлення опор та контактної мережі[17]. Після відновлення тролейбусного маршруту № 13, були продовжені роботи з другої черги на ділянці від бульвару Шевченка до вулиці Сєдова, які закінчилися 13 серпня 2015 року з відкриттям тролейбусного маршруту № 9 від Палацу культури «ЗАлК» (на проспекті Металургів) до кінцевої зупинки «Вулиця Сєдова»[18]. З 19 січня 2021 року тролейбусний маршрут № 13 остаточно припинив роботу, а лінія від Південного шосе на Павло-Кічкас демонтована. Будівлі та об'єкти
Примітки
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia