Вібрація![]() Вібра́ція (англ. vibration) — рух матеріальної точки або механічної системи, при якому почергово зростають і спадають за часом значення величини, що характеризує цей рух[1]. Проявляється у вигляді механічних коливань пружних тіл. Основні поняття та визначенняКорисна вібрація збуджується вібраторами й використовується у вібраційній техніці, наприклад, при вібраційному транспортуванні, вібробурінні тощо. Вібраційна техніка — сукупність методів і засобів збудження, корисного застосування і вимірювання вібрації, вібраційного діагностування, вібраційного захисту та вібраційних випробувань[1]. Вібраційна машина — машина, виконавчому механізму якої надають вібрацію для здійснення чи інтенсифікації виконуваного процесу чи підвищення його якості[1]. Шкідлива вібрація (наприклад, під час роботи двигунів чи при русі транспортних засобів) може призвести до порушення режиму роботи машин і до руйнування, згубно впливає на здоров'я людини. Для боротьби із шкідливою вібрацією застосовують віброізоляцію. Вібраційний захист — сукупність засобів і методів зменшення параметрів вібрації[1]. Вібростійкість — здатність виробу виконувати свої функції і зберігати свої параметри в межах значень, що висуваються до цього виробу, в умовах впливу вібрації в заданих режимах[1]. Параметри вібраціїОсновними параметрами вібрації є:
В силу специфіки органів відчуттів визначальними при оцінці впливу вібрації на організм є діючі значення перелічених вище параметрів. Так діючим значенням віброшвидкості є средньоквадратичне значення миттєвих значень швидкості V(t) за час усереднення tyc, що обирають з врахуванням характеру зміни віброшвидкості у часі: Таким чином, для характеристики вібрацій використовують спектри діючих значень параметрів або їх середніх квадратів. У практикці віброакустичних досліджень увесь діапазон частот вібрацій розбивають на октавні діапазони. В октавному діапазоні верхня гранична частота увдвічі більша за нижню . Аналіз і побудова спектрів параметрів вібрації можуть проводитись також в третинооктавних смугах частот — . Як частота, що характеризує смугу у цілому, використовується средньогеометрична частота . Середньогеометричні частоти октавних смуг частот вібрації стандартизовані і складають: 1; 2; 4; 8; 16; 31,5; 63; 125; 250; 500; 1000 Гц. Оскільки абсолютні значення параметрів, що характеризують вібрацію, змінюються в дуже широких межах, на практиці використовують поняття логарифмічного рівня коливань. Логарифмічний рівень коливань — характеристика коливань, що порівнює дві однойменні фізичні величини, пропорційна десятковому логарифму відношення оцінюваного і вихідного значень величини. Як вихідні використовуються опорні значення параметрів, взяті за початок відліку. Вимірюються рівні у дБ. Тоді рівень віброшвидкості буде визначатися за формулою: де Vyc — усреднене значення віброшвидкості у відповідній смузі частот;
Рівень віброприскорення визначається виразом: Захист від вібраційНа промислових підприємствах нормується вібраційна швидкість, яка на частотах 16, 32, 63, 250 Гц повинна відповідати 0,0015, 0,0022, 0,0027, 0,0035 м/с. При тривалості дії вібрації не більше 20 % робочого часу допускається збільшення вібраційної швидкості в 1,5 рази. Виникненню вібрацій запобігають установленням машин, що спричиняють вібрації, на спеціальні фундаменти з віброізоляцією і на фундаменти не зв’язані з будовою. Для віброізоляції застосовують прокладки з гуми, повсті, пробки, дерева, пружини а також сайлентблоки. Див. також
ПриміткиЛітература
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia