Вівсянка-снігурець барбадоська

Самець барбадоської вівсянки-снігурця

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина:	Саякові (Thraupidae)
Рід:	Вівсянка-снігурець (Loxigilla)
Вид:	Вівсянка-снігурець барбадоська

Біноміальна назва

Loxigilla barbadensis
Cory, 1886

Ареал виду

Синоніми

Loxigilla noctis barbadensis Cory, 1886

Посилання

Вікісховище:	Loxigilla barbadensis
Віківиди:	Loxigilla barbadensis
ITIS:	729224
МСОП:	22734682
NCBI:	1036802

Вівся́нка-снігуре́ць барбадоська^[2] (Loxigilla barbadensis) — вид горобцеподібних птахів родини саякових (Thraupidae)^[3]. Ендемік Барбадосу. Раніше вважався підвидом малої вівсянки-снігурця, однак у 2006 році був визнаний окремим видом^[4]^[5].

Опис

Довжина птаха становить 14-15 см. На відміну від малої вівсянки-снігурця, барбадоській вівсянці-снігурцю не притаманний статевий диморфізм. Верхня частина тіла у них темно-оливково-сіра, крила переважно коричневі, нижня частина тіла сірувата, нижні покривні пера хвоста рудувато-коричневі. Вокалізація включає щебет, різкі крики і трелі.

Поширення і екологія

Барбадоська вівсянка-снігурець є ендеміком острова Барбадос, одного з Малих Антильських островів. Це єдиний ендемічний вид птахів, що мешкає на цьому острові. Барбадоські вівсянки-снігурці живуть в підліску тропічних лісів, в чагарникових заростях, парках і садах, зустрічаються на висоті до 300 м над рівнем моря. Живляться плодами, насінням, нектаром і дрібними безхребетними. Гніздяться на деревах, гніздо кулеподібне з бічним входом, в кладці 2-3 яйця. Барбадоські вівсянки-снігурці — досить розумні птахи, здатні вирішувати складні задачі^[6]^[7]^[8]. Науковці помітили, що ті птахи, що живуть в містах, є більш іноваційними і здатними до навчання, ніж ті, що живуть в сільській місцевості, а останні, в свою чергу, є більш сміливими^[9].

Примітки

↑ BirdLife International (2016). Loxigilla barbadensis. Архів оригіналу за 24 січня 2021. Процитовано 11 березня 2022.
↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Tanagers and allies. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 29 квітня 2014. Процитовано 11 березня 2022.
↑ Buckley, P.A.; Buckley, F.G. (2004). Rapid speciation by a Lesser Antillean endemic, Barbados Bullfinch Loxigilla barbadensis. Bulletin of the British Ornithologists' Club. 125: 108—123. Архів оригіналу за 11 березня 2022. Процитовано 11 березня 2022.
↑ Banks, R.C.; Cicero, C.; Dunn, J.L.; Kratter, A.W.; Rasmussen, P.C.; Remsen, J.V.; Rising, J.D.; Stotz, D.F. (2006). Forty-Seventh Supplement to the American Ornithologists' Union Check-List of North American Birds. The Auk. 123 (3): 926—936. doi:10.1093/auk/123.3.926.
↑ Reader, Simon M.; Nover, Daniel; Lefebvre, Louis (1 січня 2002). Locale-Specific Sugar Packet Opening by Lesser Antillean Bullfinches in Barbados (Individuos de Loxigilla noctis abren paquetes de azúcar en una área localizada de Barbados). Journal of Field Ornithology. 73 (1): 82—85. doi:10.1648/0273-8570-73.1.82. JSTOR 4131071.
↑ Ducatez, S.; Audet, J. N.; Lefebvre, L. (14 лютого 2013). Independent appearance of an innovative feeding behaviour in Antillean bullfinches. Animal Cognition (англ.). 16 (3): 525—529. doi:10.1007/s10071-013-0612-4. ISSN 1435-9448. PMID 23408337.
↑ Lefebvre, Louis; Ducatez, Simon; Audet, Jean-Nicolas (19 березня 2016). Feeding innovations in a nested phylogeny of Neotropical passerines. Phil. Trans. R. Soc. B (англ.). 371 (1690): 20150188. doi:10.1098/rstb.2015.0188. ISSN 0962-8436. PMC 4780530. PMID 26926278.
↑ Audet, Jean-Nicolas; Ducatez, Simon; Lefebvre, Louis (1 березня 2016). The town bird and the country bird: problem solving and immunocompetence vary with urbanization. Behavioral Ecology (англ.). 27 (2): 637—644. doi:10.1093/beheco/arv201. ISSN 1045-2249.