Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/Белз

БЕЛЗ

– місто Сокальського р-ну Львів. обл. Розташов. на р. Солокія (ліва прит. Зх. Бугу, бас. Вісли). Залізнична ст. Нас. 2,5 тис. осіб (1998). Перша згадка про Б. у писемних джерелах датується 1030 (див. Белзька земля). У 12–13 ст. Б. – центр Белзького князівства, в 15–18 ст. – центр Белзького воєводства. 1388 захоплений Польщею. 1509 отримав магдебурзьке право. На поч. 16 ст. сформувався як ремісничий і торг. центр. Після 1-го поділу Польщі 1772 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) відійшов до Австрії (з 1867 – Австро-Угорщина). Після розпаду Австро-Угорщини (1918) увійшов до складу Західноукраїнської Народної Республіки. 1919–39 належав Польщі. У верес. 1939 окуповано нім. військами. У лип. 1944 визволений військами 1-го Укр. фронту. За угодою між СРСР і Польщею від 16 серп. 1945 відійшов до Польщі. На основі договору між цими країнами від 15 лют. 1951 передано до складу УРСР. З 1951 – місто. 1951– 62 – центр Забузького р-ну.

Пам’ятки: городище (10–14 ст.), могильник (11–13 ст.), поселення (11– 13 ст.), монастирище і монастирське кладовище (11–13 ст.), церква (дерев’яна, 17 ст.), костьол домініканців (16– 18 ст.), башта (1606), пам’ятник на пошанування 950-річчя першої літописної згадки про місто.