Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/Волинське воєводство

ВОЛИНСЬКЕ ВОЄВОДСТВО

– 1) адм.-тер. одиниця у складі Речі Посполитої. Ств. 1566 у складі Великого князівства Литовського; після Люблінської унії 1569 відійшла до Корони Польської. Складалося з Луцького, Володимирського і Кременецького повітів з центром у м. Луцьк. За даними 1629, тут зафіксовано 2200 поселень (у т. ч. 114 міст та м-чок), 650 тис. осіб. Бл. 1000 міст і сіл належало князям Острозьким, решта – Вишневецьким, Заславським, Любомирським, Сангушкам. Входження Волині до складу Польщі активізувало процеси польс. колонізації цих земель і покатоличення місц. шляхти.

В.в. було ареною активного нац.-культ. руху і реліг. боротьби, що виразно проявилось у діяльності правосл. братств, Острозької академії, у відгомоні, який дістали тут Косинського повстання 1591–1593, Наливайка повстання 1594–1596, національна революція 1648–1676, гайдамацький рух. Внаслідок Руїни землі Волині було спустошено, нас. масово переселялося на cх., міста занепали. Після 2-го поділу Польщі (1793) і включення Волині до складу Російської імперії в.в. було ліквідовано, а його тер. 1793 увійшла до Ізяславського намісництва (від 1795 Волинське намісництво);

2) адм.-тер. одиниця у складі Польщі, утворена після окупації нею (формально 1921, фактично з трав. 1919) зх. повітів Волин. губ. Центр в.в. перебував у м. Луцьк. Уряд Ю.Пілсудського і близькі до нього місц. «федералісти» намагалися перетворити його у своєрідну «колиску польсько-українського порозуміння», відокремлену від сх.-галицьких провінцій «Сокальським кордоном». Проте революц.-визвол. рух і тут набував сили. Долю в.в. вирішив рад.-нім. альянс (див. Радянсько-німецькі договори1939) і возз’єднання українських земель в єдиній державі; після ліквідації в.в. 1939 на цій тер. утворено Волин. і Ровенську (нині Рівненська) області.

Література

Баранович О. Залюднення Волинського воєводства в першій половині XVII ст. К., 1930;
Крикун М. Адміністративно-територіальний устрій Правобережної України в XV–XVIII ст. Кордони воєводств у світлі джерел. К., 1993.