Вільгельміна Софія Елеонора Шварцбург-Рудольштадтська (нім.Wilhelmine Sophie Eleonore zu Schwarzburg-Rudolstadt),[1]22 січня1751 — 17 червня1780) — принцеса Шварцбург-Рудольштадтська з дому Шварцбургів, донька князя Шварцбург-Рудольштадту Йоганна Фрідріха та принцеси Саксен-Веймарської та Саксен-Ейзенахської Бернардіни Крістіани Софії, дружина князя Нассау-Саарбрюкену Людвіга.
Втратила матір у 6-річному віці. Батько більше не одружувався.
Портрет Людвіга пензля невідомого майстра
У 15-річному віці була видана заміж за 21-річного спадкоємного принца Нассау-Саарбрюкену Людвіга. Весілля відбулося 30 жовтня 1766 у Шварцбурзькому замку. У березні 1768 року з'явилась єдина дитина подружжя.
У липні того ж року Людвіг успадкував князівство. Типовий представник освіченого абсолютизму, він провів сучасні тому часові реформи. Втілюючи політику жорсткої економії, однак, виділяв гроші на будівництво. Подружнє життя правлячої пари виявилося нещасливим, і Вільгельміна з сином оселилися в палаці Монплезір на горі Хальберг,[2] з якої відкривався чудовий вид на саарські міста.
Померла княгиня молодою 17 червня 1780 у віці 29 років.
Родина
Чоловік — Людвіг Нассау-Саарбрюкенський
Діти:
Генріх Людвіг (1768—1797) — князь Нассау-Саарбрюкену у 1794—1797 роках за часів окупації країни французами, був одружений з Марією Францискою фон Монтбарей, дітей не мав.[3]
↑Wilhelmine Sophie Eleonore, Nassau-Saarbrücken, Fürstin [1](нім.)
↑Саарські біографії. Генріх Нассау-Саарбрюкенський [2]
↑Ernst Joachim: Heinrich, Fürst von Nassau-Saarbrücken. In: Allgemeine Deutsche Biographie. Band 11, Duncker & Humblot, Leipzig 1880, стор. 553. [3](нім.)
