Вільне та відкрите програмне забезпечення, або ВВПЗ (англ.FLOSS — free/libre/open source software) — програмне забезпечення, що розповсюджується за, так званими, вільними або відкритими ліцензійними угодами. Головна відмінність цих угод від ліцензій на власницьке програмне забезпечення — надання кінцевому користувачеві певних прав та свобод щодо використання, змінення та розповсюдження ВВПЗ.
Вільне та відкрите програмне забезпечення — це збірний термін для зазначення двох видів програмного забезпечення: вільного та відкритого. За кожними з цих видів стоять великі спільноти розробників та користувачів. Кожна спільнота має своє, відмінне від інших, формулювання головних засад свого існування та кінцевої мети, але поточні цілі обох спільнот часто збігаються. Багато ліцензій обидві спільноти визнають як вільні та відкриті одночасно.
«Вільне та відкрите програмне забезпечення» (ВВПЗ) — це збірний термін для програмного забезпечення, яке вважається вільним програмним забезпеченням та програмним забезпеченням з відкритим сирцевим кодом. Точне визначення термінів «вільне програмне забезпечення» та «програмне забезпечення з відкритим сирцевим кодом» застосовує їх до будь-якого програмного забезпечення, що розповсюджується на умовах, які дозволяють користувачам використовувати, змінювати та розповсюджувати це програмне забезпечення будь-яким способом, який вони вважають за потрібне, без вимоги виплачувати автору(ам) програмного забезпечення роялті чи винагороду за участь у перелічених видах діяльності.[13]
Хоча ліцензії на вільне програмне забезпечення та ліцензії на програмне забезпечення з відкритим сирцевим кодом майже повністю збігаються, між прихильниками цих двох позицій існує сильна філософська розбіжність. Термінологія ВВПЗ була створена для того, щоб бути нейтральною до цих філософських розбіжностей між Фондом вільного програмного забезпечення (ФВПЗ) та Ініціативою з відкритого коду (ІВК) та мати єдиний уніфікований термін, який міг би стосуватися обох концепцій, хоча Річард Столлман стверджує, що вона не є нейтральною, на відміну від подібного терміна «Вільне/Лібре та програмне забезпечення з відкритим кодом» (FLOSS).[14]
Чотири основні свободи вільного програмного забезпечення
Щоб відповідати визначенню «вільного програмного забезпечення», ФВПЗ вимагає, щоб ліцензування програмного забезпечення поважало громадянські свободи/права людини, які названо «Чотирма основними свободами» користувача програмного забезпечення:[19]
Свобода запускати програму з будь-якою метою (свобода 0).[a]
Свобода вивчати роботу програми та адаптувати її до ваших потреб (свобода 1). Доступ до сирцевих текстів є необхідною умовою.
Свобода розповсюджувати копії, так що ви можете допомогти вашому товаришу (свобода 2).
Свобода покращувати програму та публікувати ваші покращення, так що все суспільство виграє від цього (свобода 3). Доступ до сирцевих текстів є необхідною умовою.[19]
У перші десятиліття розвитку обчислювальної техніки, особливо від 1950-х до 1970-х років, програмного забезпечення розробляли значною мірою спільно. Програми зазвичай поширювали у вигляді сирцевого коду серед науковців, дослідників та корпоративних розробників. Більшість компаній на той час отримували дохід від продажу обладнання, а програмне забезпечення, включно зі сирцевим кодом, вільно поширювалося разом з ним, часто як програмне забезпечення суспільного надбання.[26][27]
На кінець 1960-х та в 1970-х роках почала формуватися окрема індустрія програмного забезпечення. Компанії почали продавати програмне забезпечення як окремий продукт, що привело до використання обмежувальних ліцензій та технічних заходів, таких як поширення лише виконуваних файлів. Цей зсув зумовило зростання конкуренції та антимонопольний контроль з боку уряду США щодо програмного забезпечення, яке постачається разом із обладнанням, прикладом чого є антимонопольна справа 1969 року «Сполучені Штати проти IBM».[28]
Ключовим поворотним моментом став 1980 рік, коли дію закону США про авторське право офіційно поширено на комп'ютерне програмне забезпечення.[29] Це дало змогу таким компаніям, як IBM, ширше запровадити моделі розповсюдження із закритим кодом. 1983 року IBM запровадила політику «лише об'єктного коду», припинивши поширення сирцевого коду свого системного програмного забезпечення.
У відповідь на зростання обмежень на програмне забезпечення, Річард Столмен 1983 року запустив у Массачусетському технологічному інституті проєкт GNU. Його метою була розробка повноцінної вільної операційної системи та відновлення свободи користувачів. Для підтримки цієї місії 1985 року засновано ФВПЗ. Маніфест GNU Столмена та «Чотири основні свободи» окреслили етичну позицію руху, наголошуючи на контролі користувача над програмним забезпеченням.[19]
Щоб розширити використання програмного забезпечення бізнесом, група розробників, разом із Еріком Реймондом, Брюсом Перенсом, Тімом О'Райлі та Лінусом Торвальдсом, перейменували рух вільного програмного забезпечення на «Відкритий сирцевий код» (англ.Open Source). Для просування цього нового терміну та підкреслення переваг спільної розробки над ідеологією 1998 року засновано Ініціативу відкритого коду (англ.Open Source Initiative, OSI).[31]
Попри початковий опір, як-от твердження Microsoft 2001 року про те, що «відкритий код руйнує інтелектуальну власність», ВВПЗ зрештою здобуло широке визнання в корпоративному світі. Такі компанії, як Red Hat, довели, що комерційний успіх та принципи вільного програмного забезпечення можуть співіснувати.[32][33][34]
Використання
Переваги над пропрієтарним програмним забезпеченням
Персональний контроль, налаштування та свобода
Користувачі ВВПЗ мають право на чотири основні свободи, що дозволяють їм необмежено використовувати, вивчати, копіювати, змінювати та розповсюджувати таке програмне забезпечення з модифікаціями або без них. Якщо вони хочуть змінити функціональність програмного забезпечення, вони можуть внести зміни до коду та, за бажанням, розповсюдити такі модифіковані версії програмного забезпечення або часто — залежно від моделі ухвалення рішень[en] щодо програми та інших її користувачів — навіть пропонувати або вносити зміни в оригінальне програмне забезпечення.[35][36][37][38][39]
Приватність та безпека
Виробників власницького програмного забезпечення із закритим кодом іноді змушують вбудовувати у своє програмне забезпечення бекдори або інші приховані небажані функції.[40][41][42][43] Замість того, щоб довіряти постачальникам програмного забезпечення, користувачі ВВПЗ можуть самостійно перевіряти сирцевий код, або довіряти в цьому спільноті волонтерів та користувачів.[39] Оскільки власницький код зазвичай прихований, про будь-які вразливості в ньому можуть знати лише самі постачальники та хакери[39] тоді як ВВПЗ залучає для швидкого виявлення помилок якомога більше людей.[44][45]
Низькі витрати або їх відсутність
ВВПЗ часто безплатне, хоча часто схвалюються пожертви. Це також дозволяє користувачам краще тестувати та порівнювати програмне забезпечення.[39]
Якість, співпраця та ефективність
ВВПЗ дає кращі умови для співпраці між різними сторонами та окремими особами з метою розробки найефективнішого програмного забезпечення для користувачів або варіантів використання, тоді як власницьке програмне забезпечення зазвичай призначене для отримання прибутку. Крім того, в багатьох випадках у такі проєкти роблять внесок більше організацій та окремих осіб, ніж у власницьке програмне забезпечення.[39] Показано, що основною причиною, чому компанії обирають програмне забезпечення з відкритим кодом, зазвичай є технічна перевага.[39]
Недоліки порівняно з пропрієтарним програмним забезпеченням
Безпека та підтримка користувачів
Згідно із законом Лінуса, що більше людей можуть бачити та випробовувати код, то більша ймовірність того, що будь-які недоліки буде виявлено та швидко виправлено. Однак це не гарантує високого рівня залученості. Наявність групи штатних фахівців, які працюють над комерційним продуктом, іноді може бути перевагою, порівняно з ВВПЗ.[39][44][46]
Крім того, оприлюднений сирцевий код може полегшити хакерам пошук у ньому вразливостей та написання експлойтів. Однак це припускає, що зловмисні хакери ефективніші, ніж «білі хакери», які відповідально розкривають[en] або допомагають виправляти вразливості так, що не відбувається витоків коду чи даних[en], і що зворотна розробка власницького коду є для зловмисних хакерів значною перешкодою.[44]
Сумісність апаратного та програмного забезпечення
Іноді ВВПЗ несумісне із запатентованим обладнанням або специфічним програмним забезпеченням. Часто через те, що виробники перешкоджають ВВПЗ, наприклад, не розкриваючи інтерфейсів чи інших специфікацій, необхідних учасникам руху ВВПЗ для написання драйверів для їхнього обладнання – наприклад, оскільки вони хочуть, щоб клієнти використовували лише їхнє власне програмне забезпечення, або розраховують отримати вигоду від партнерства.[47][48][49][50][51][52][53]
Помилки та відсутні функції
Хоча ВВПЗ може перевершувати пропрієтарні аналоги щодо функцій програмного забезпечення та стабільності, в багатьох випадках воно має більше невиправлених помилок та відсутніх функцій порівняно з аналогічним комерційним ПЗ.[54] Це залежить від конкретного випадку та зазвичай від рівня зацікавленості в конкретному проєкті. Однак, на відміну від програмного забезпечення із закритим кодом, покращення може вносити будь-хто, хто має для цього мотивацію, час та навички.[46]
Поширеною перешкодою в розробці ВВПЗ є відсутність доступу до деяких спільних офіційних стандартів через високі роялті або необхідність угоди про нерозголошення (наприклад, для формату DVD-Video).[55]
Менша гарантія розвитку
Часто існує менша впевненість у тому, що проєкт ВВПЗ отримає необхідні ресурси та розвиватиметься, ніж комерційне програмне забезпечення, яке підтримує компанія.[56] Однак компанії також часто скасовують проєкти через неприбутковість, а великі компанії можуть покладатися на відкрите програмне забезпечення і, отже, спільно його розробляти.[45] З іншого боку, якщо постачальник власницького ПЗ припиняє розробку, альтернатив немає; тоді як у випадку з ВВПЗ будь-який користувач, якому це потрібно, все ще має сирцевий код та право продовжувати розробку самостійно або платити за це третій стороні.
Відсутні застосунки
Оскільки дистрибутиви вільної операційної системи Linux мають меншу частку ринку серед кінцевих користувачів, доступно також менше застосунків.[57][58]
Ухвалення урядами
Цю статтю перекладають з іншої мови.
Будь ласка, не редагуйте її, бо Ваші зміни можуть бути втрачені.
2006 року бразильський уряд одночасно заохочував розповсюдження дешевих комп'ютерів під управлінням Linux серед бідніших верств населення, субсидуючи їх купівлю за рахунок податкових пільг.[61]
2017 року місто Су-Сент-Марі (Онтаріо) відкрило більшість своїх внутрішніх ресурсів із розробки програмного забезпечення, щоб зменшити власні витрати та посилити співпрацю з іншими муніципалітетами, які мають подібні проблеми.[62]
In March 2009, the French Gendarmerie Nationale announced it will totally switch to Ubuntu by 2015. The Gendarmerie began its transition to open source software in 2005 when it replaced Microsoft Office with OpenOffice.org across the entire organization.[65] In September 2012, the French Prime Minister laid down a set of action-oriented recommendations about using open-source in the French public administration.[66] These recommendations are published in a document based on the works of an inter-ministerial group of experts.[67] This document promotes some orientations like establishing an actual convergence on open-source stubs, activating a network of expertise about converging stubs, improving the support of open-source software, contributing to selected stubs, following the big communities, spreading alternatives to the main commercial solutions, tracing the use of open-source and its effects, developing the culture of use of the open-source licenses in the developments of public information systems. One of the aim of this experts groups is also to establish lists of recommended open-source software to use in the French public administration.[68]
In the German City of Munich, conversion of 15,000 PCs and laptops from Microsoft Windows-based operating systems to a Debian-based Linux environment called LiMux spanned the ten years of 2003 to 2013. After successful completion of the project, more than 80% of all computers were running Linux.[69] On November 13, 2017, The Register reported that Munich was planning to revert to Windows 10 by 2020.[70] But in 2020, Munich decided to shift back from Microsoft to Linux again.[71] In 2022 Germany launched[72]Open CoDE, its own FOSS repository and forum.
The Government of Kerala, India, announced its official support for free and open-source software in its State IT Policy of 2001,[73]Шаблон:Discuss which was formulated after the first-ever Free software conference in India, Freedom First!, held in July 2001 in Trivandrum, the capital of Kerala. In 2009, Government of Kerala started the International Centre for Free and Open Source Software (ICFOSS).[74] In March 2015 the Indian government announced a policy on adoption of FOSS.[75][76]
The Italian military is transitioning to LibreOffice and the OpenDocument Format (ODF). LibreItalia Association announced on September 15, 2015, that the Ministry of Defence would over the next year-and-a-half install this suite of office productivity tools on some 150,000 PC workstations, making it Europe's second-largest LibreOffice implementation.[77] By June 23, 2016, 6,000 stations have been migrated.[78] E-learning military platform.[79][оновити]HIDDEN ERROR: Usage of "reason" is not recognized
In January 2010, the Government of Jordan announced a partnership with Ingres Corporation (now named Actian), an open-source database-management company based in the United States, to promote open-source software use, starting with university systems in Jordan.[80]
In 2005, the Government of Peru voted to adopt open source across all its bodies.[83] The 2002 response to Microsoft's critique is available online. In the preamble to the bill, the Peruvian government stressed that the choice was made to ensure that key pillars of democracy were safeguarded: "The basic principles which inspire the Bill are linked to the basic guarantees of a state of law."[84]
In 2017, The City of Barcelona started to migrate its computer systems away from the Windows platform . The City's strategy was first to replace all user applications with open-source alternatives, until the underlying Windows operating system is the only proprietary software remaining. In a final step, the operating system replaced with Linux.[87]
In September 2014, the Uganda National Information Technology Authority (NITA-U) announced a call for feedback on an Open Source Strategy & Policy[88] at a workshop in conjunction with the ICT Association of Uganda (ICTAU).
In February 2009, the White House moved its website to Linux servers using Drupal for content management.[89] In August 2016, the United States government announced a new federal source code policy which mandates that at least 20% of custom source code developed by or for any agency of the federal government be released as open-source software (OSS).[90] In addition, the policy requires that all source code be shared between agencies. The public release is under a three-year pilot program and agencies are obliged to collect data on this pilot to gauge its performance. The overall policy aims to reduce duplication, avoid vendor 'lock-in', and stimulate collaborative development. A new website code.gov provides "an online collection of tools, best practices, and schemas to help agencies implement this policy", the policy announcement stated. It also provides the "primary discoverability portal for custom-developed software intended both for Government-wide reuse and for release as OSS".[90] As yet unspecified OSS licenses will be added to the code.[91]
In 2004, a law in Venezuela (Decree 3390) went into effect, mandating a two-year transition to open source in all public agencies. Станом на June 2009, the transition was still under way.[92][93][оновити]
Прийняття наднаціональними спілками та міжнародними організаціями
Європейський Союз
"Ми перенесли ключові функції з Windows на Linux, тому що нам потрібна була стабільна та надійна операційна система, яка давала б нам змогу контролювати все всередині компанії. Тож якщо нам потрібно було щось виправити, налаштувати чи адаптувати, ми могли це зробити."
Оригінальний текст (англ.)
We migrated key functions from Windows to Linux because we needed an operating system that was stable and reliable -- one that would give us in-house control. So if we needed to patch, adjust, or adapt, we could.
2017 року Європейська комісія заявила, що «інституції ЄС повинні самі стати користувачами програмного забезпечення з відкритим кодом, навіть більше, ніж вони це вже роблять», і назвала програмне забезпечення з відкритим кодом однією з дев'яти ключових рушійних сил інновацій, разом із великими даними, мобільністю, хмарними обчисленнями та інтернетом речей.[96]
2020 року Європейська комісія ухвалила свою Стратегію відкритого коду на 2020—2023 роки,[97] яка, зокрема, визначила ключовими цілями заохочення до обміну та повторного використання програмного забезпечення, а також опублікування сирцевого коду Комісії. Серед конкретних дій також є створення 2020 року Open Source Programme Office[en][98], та запуск 2022 року власного репозиторію ВВПЗ https://code.europa.eu/.[99]
2021 року прийнято Рішення Комісії щодо ліцензування програмного забезпечення з відкритим кодом та повторного використання програмного забезпечення Комісії (2021/C 495 I/01)[100], згідно з яким, загалом, Європейська Комісія може випускати програмне забезпечення за EUPL[en] або іншою ліцензією ВВПЗ, якщо це доцільно. Хоча є й винятки.
У травні 2022 року[101]Експертна група з питань сумісності європейських державних служб (англ.Expert group on the Interoperability of European Public Services) опублікувала 27 рекомендацій щодо посилення сумісності державних адміністрацій у всьому ЄС. Ці рекомендації мали бути враховані пізніше того ж року в пропозиції Комісії щодо «Закону про інтероперабельну Європу».[102]
Розробка
Сирцевий код програмного забезпечення загальнодоступний для використання, модифікації та вдосконалення.[103] Помітними прикладами програмних продуктів з відкритим кодом є Mozilla Firefox, Android та медіаплеєр VLC.[104] Процес розробки зазвичай відрізняється від традиційних методів, таких як водоспадна модель. Надається перевага раннім випускам та залученню спільноти.[104] Найчастіше використовуються гнучкі стратегії розробки.[105] Розробники зазвичай спілкуються через електронну пошту, вікі, вебфоруми та служби миттєвих повідомлень, оскільки вони зазвичай не працюють поблизу один одного.[106] Для спрощення співпраці над кодом використовують системи контролю версій, наприклад, Git.[104]
Проблеми та інциденти
Суперечка щодо GPLv3
Загальна публічна ліцензія GNU (GPL), створена Фондом вільного програмного забезпечення (ФВПЗ) , — одна з найпоширеніших ліцензій копілефту в спільноті вільного програмного забезпечення з відкритим кодом (ВВПЗ). Версія 2 (GPLv2), опублікована 1991 року, відіграла центральну роль у захисті свободи програмного забезпечення для запуску, вивчення, модифікації та поширення користувачами.[107] Однак, із розвитком технологій та правового ландшафту, особливо з появою систем керування цифровими правами (DRM) та патентів на програмне забезпечення, деякі розробники та експерти-юристи стверджували, що GPLv2 не захищає належним чином свободи користувачів у новіших контекстах.[108] Це привело до розробки GPLv3, яка мала на меті розв'язати ці проблеми.[109]
Хоча авторське право є основним правовим механізмом, який використовують автори ВВПЗ для забезпечення дотримання ліцензійних вимог щодо свого програмного забезпечення, інші механізми, такі як законодавство, патенти та торговельні марки, також мають свої наслідки. У відповідь на правові проблеми з патентами та Законом про авторське право в цифрову епоху (DMCA), ФВПЗ випустив 2007 року 3-тю версію своєї Загальної публічної ліцензії GNU (GNU GPLv3), яка чітко враховувала DMCA та патентні права.
Однією з ключових проблем, яку мала розв'язати GPLv3, була практика, відома як «тивоїзація», названа на честь компанії TiVo, яка використовувала програмне забезпечення, захищене GPL, але впроваджувала апаратні обмеження, які перешкоджали користувачам запускати модифіковані версії програмного забезпечення. ФВПЗ розцінив це як пряме порушення свободи програмного забезпечення, що спонукало GPLv3 включити формулювання, яке прямо забороняє такі обмеження.[110] Крім того, GPLv3 ввела положення для захисту користувачів від агресивного застосування патентів на програмне забезпечення та підсилила ідею про те, що користувачі повинні зберігати контроль над програмним забезпеченням, яке вони використовують.
Після розробки GNU GPLv3 2007 року, ФВПЗ (як власник авторських прав на багато частин системи GNU) оновив ліцензії багатьох[джерело?] програм GNU від GPLv2 до GPLv3. З іншого боку, прийняття нової версії GPL активно обговорювалося в екосистемі ВВПЗ,[111] кілька проєктів вирішили не переходити на GPLv3. Наприклад, ядро Linux,[112][113] проєкт BusyBox,[114][115]AdvFS,[116]Blender[117] та медіаплеєр VLC вирішили не використовувати ліцензію GPLv3.[118]
Apple, користувач GCC та активний користувач як DRM, так і патентів, змінив компілятор у своєму середовищі розробки Xcode із GCC на Clang, інший компілятор з числа ВВПЗ,[119] але з дозвільною ліцензією.[120]LWN[en] припустив, що Apple частково мотивувалася бажанням уникнути GPLv3.[119] Проєкт Samba також перейшов на GPLv3, тому Apple замінила Samba у своєму програмному пакеті альтернативним власницьким програмним забезпеченням із закритим сирцевим кодом.[121]
Суперечка навколо GPLv3 відбивала загальніший філософський розкол у спільноті відкритого коду: потрібні ліцензії, які агресивно захищають свободи користувачів (як у випадку з копілефтом) чи застосовувати поблажливіший, спільний, але неоднозначний підхід. Прихильники високо оцінили GPLv3 за посилення захисту від обмежень, накладаних апаратними та патентними загрозами,[122] тоді як критики вважали, що вона створює правові та ідеологічні бар'єри, які ускладнюють її розробку та роблять її менш привабливою для впровадження.[123] Наслідки сприяли підвищенню рівня прийняття дозвільних ліцензій, таких як ліцензії MIT та Apache, особливо з боку комерційних розробників програмного забезпечення.[124]
Перекос пріоритетності, неефективність та егоїзм розробників
Лімхейс (Leemhuis) критикує підхід до пріоритетизації[en] кваліфікованих розробників, які замість того, щоб виправляти проблеми у вже популярних програмах з відкритим кодом та стільничних середовищах, створюють нове, здебільшого надлишкове програмне забезпечення, щоб здобути славу та багатство.[125]
Він також критикує виробників ноутбуків за оптимізацію власних продуктів лише приватно або за використання обхідних прийомів[en] замість того, щоб допомогти виправити фактичні причини багатьох проблем із Linux на ноутбуках, таких як зайве енергоспоживання.[125]
Комерційне право власності на програмне забезпечення з відкритим кодом
Oracle, у свою чергу, придбала в січні 2010 року Sun, отримавши їхні авторські права, патенти та торговельні марки. Таким чином, Oracle стала власницею як найпопулярнішої власної бази даних, так і найпопулярнішої бази даних із відкритим кодом. Спроби Oracle комерціалізувати MySQL викликали занепокоєння у спільноті ВВПЗ.[127] Частково у відповідь на невизначеність щодо майбутнього MySQL, спільнота ВВПЗ зробила відгалуження проєкту для нових СКБД, які перебувають поза контролем Oracle: MariaDB, Percona та Drizzle.[128] Усі вони мають різні назви; це окремі проєкти, і вони не можуть використовувати торговельну марку MySQL.[129]
Судові справи
Oracle проти Google
У серпні 2010 року Oracle подала до суду на Google, стверджуючи, що використання Java в Android порушує авторські права та патенти Oracle. У травні 2012 року суддя першої інстанції визначив, що Google не порушувала патентів Oracle, і постановив, що структура API Java, використовувана Google, не підлягає авторському праву. Присяжні встановили, що Google порушив права на небагато скопійованих файлів, але сторони домовилися, що Google не виплатить жодної компенсації за збитки.[130] Oracle подала апеляцію до Федерального окружного суду[en], а Google подала зустрічну апеляцію щодо позову про буквальне копіювання.[131]
За словами Йохая Бенклера[en], професора імені Джека Н. та Ліліан Р. Беркманів з підприємницького права Гарвардської школи права, вільне програмне забезпечення є найпомітнішою частиною нової економіки спільного виробництва[en] інформації, знань та культури. Як приклади, він наводить різноманітні проекти ВВПЗ, як із числа вільного ПЗ, так і проєкти з відкритим сирцевим кодом.[134]
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 14 травня 2011. Процитовано 25 травня 2010.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)(англ.)
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 13 жовтня 2007. Процитовано 25 травня 2010.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)(англ.)
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 8 березня 2008. Процитовано 25 травня 2010.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)(англ.)
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 10 травня 2010. Процитовано 25 травня 2010.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)(ісп.)
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 8 листопада 2012. Процитовано 25 травня 2010.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)(англ.)
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 13 серпня 2009. Процитовано 25 травня 2010.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)(англ.)
↑The Open Source Definition. 7 липня 2006. Архів оригіналу за 15 жовтня 2013. Процитовано 20 червня 2015., The Open Source Definition according to the Open Source Initiative
↑Slashdot.org. News.slashdot.org. 16 лютого 2009. Архів оригіналу за 17 липня 2013. Процитовано 23 жовтня 2011.
↑Mark (8 травня 2008). The Curse of Open Source License Proliferation. socializedsoftware.com. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 30 листопада 2015. Currently the decision to move from GPL v2 to GPL v3 is being hotly debated by many open source projects. According to Palamida, a provider of IP compliance software, there have been roughly 2489 open source projects that have moved from GPL v2 to later versions.
↑Torvalds, Linus. COPYING. kernel.org. Архів оригіналу за 17 грудня 2015. Процитовано 13 серпня 2013. Also note that the only valid version of the GPL as far as the kernel is concerned is _this_ particular version of the license (ie v2, not v2.2 or v3.x or whatever), unless explicitly otherwise stated.
↑Kerner, Sean Michael (8 січня 2008). Torvalds Still Keen On GPLv2. internetnews.com. Архів оригіналу за 12 лютого 2015. Процитовано 12 лютого 2015. "In some ways, Linux was the project that really made the split clear between what the FSF is pushing which is very different from what open source and Linux has always been about, which is more of a technical superiority instead of a -- this religious belief in freedom," Torvalds told Zemlin. "So, the GPL Version 3 reflects the FSF's goals and the GPL Version 2 pretty closely matches what I think a license should do and so right now, Version 2 is where the kernel is."
↑corbet (1 жовтня 2006). Busy busy busybox. lwn.net. Архів оригіналу за 7 січня 2016. Процитовано 21 листопада 2015. Since BusyBox can be found in so many embedded systems, it finds itself at the core of the GPLv3 anti-DRM debate. [...]The real outcomes, however, are this: BusyBox will be GPLv2 only starting with the next release. It is generally accepted that stripping out the "or any later version" is legally defensible, and that the merging of other GPLv2-only code will force that issue in any case
↑Landley, Rob (9 вересня 2006). Re: Move GPLv2 vs v3 fun... lwn.net. Архів оригіналу за 7 січня 2016. Процитовано 21 листопада 2015. Don't invent a straw man argument please. I consider licensing BusyBox under GPLv3 to be useless, unnecessary, overcomplicated, and confusing, and in addition to that it has actual downsides. 1) Useless: We're never dropping GPLv2.
↑Prokoudine, Alexandre (26 січня 2012). What's up with DWG adoption in free software?. librearts.org. Процитовано 9 березня 2025. [Blender's Toni Roosendaal:] "Blender is also still 'GPLv2 or later'. For the time being we stick to that, moving to GPL 3 has no evident benefits I know of."
↑Denis-Courmont, Rémi. VLC media player to remain under GNU GPL version 2. videolan.org. Архів оригіналу за 22 листопада 2015. Процитовано 21 листопада 2015. In 2001, VLC was released under the OSI-approved GNU General Public version 2, with the commonly-offered option to use "any later version" thereof (though there was not any such later version at the time). Following the release by the Free Software Foundation (FSF) of the new version 3 of its GNU General Public License (GPL) on the 29th of June 2007, contributors to the VLC media player, and other software projects hosted at videolan.org, debated the possibility of updating the licensing terms for future version of the VLC media player and other hosted projects, to version 3 of the GPL. [...] There is strong concern that these new additional requirements might not match the industrial and economic reality of our time, especially in the market of consumer electronics. It is our belief that changing our licensing terms to GPL version 3 would currently not be in the best interest of our community as a whole. Consequently, we plan to keep distributing future versions of VLC media player under the terms of the GPL version 2.
