Вільям Сміт (моряк)
 Вільям Сміт (англ. William Smith; 11 жовтня 1790, Сітон-Слуйс[2], графство Нортумберленд — 1847, Лондон[3])[4] — англійський капітан, один з першовідкривачів Антарктиди. Він здійснив перше відкриття на південь від 60° південної широти, в сучасній зоні Договору про Антарктику, відкрив Південні Шетландські острови, архіпелаг біля землі Ґреяма в Антарктиді. Дитинство та юністьВільям Сміт народився 11 жовтня 1790 року в селі Сітон-Слуйс[2], недалеко від містечка Бліт, графство Нортумберленд[4]. Відповідно до ерисдонських парафіяльних записів, що зберігаються в Музеї Вудхорна, Вільяма, старшого сина Вільяма і Мері Сміт, охрестили в церкві святого Катберта. У Сміта був молодший брат Томас і сестра Мері, а його батько був столяром у селі Сітон-Слуйс. У вісімнадцятому столітті хлопчики розпочинали семирічне учнівство на моряка у віці чотирнадцяти років[5]. Згідно з розповіддю Джона Майерса (англ. John Miers), Вільям Сміт почав своє навчання «в китобійному промислі у Гренландії»[6][2]. До 1811 року він став співвласником каботажного бригу «Вільямс» (англ. The Williams), який тоді будувався в Бліті, графство Нортумберленд[2]. Будівництво завершили 1813 року. Вага корабля становила 215 тонн і він був оснащений шістьма шестифутовими карронадами[7][5]. Відкриття Антарктиди1819 року, перевозячи вантаж на кораблі «Вільямс» з Буенос-Айреса до Вальпараїсо, він вимушено заплив далі на південь, у полярні широти, оминаючи мис Горн, і намагаючись зловити потрібний вітер. 19 лютого 1819 року Сміту здалося, що він побачив нову землю на 62°40' південної широти та 60°00' західної довготи[8][9]. Наступного дня він знову побачив землю на 62°17' південної широти та 60°12' західної довготи, але не висадився на неї, щоб не ризикувати вантажем, якщо погода погіршиться[9]. Він доповів про свою знахідку офіцеру британського флоту, представнику Його Величності Вільяму Шірреффу[10], коли дістався до Вальпараїсо, але той Сміту не повірив[9]. У червні він поплив туди вдруге, щоб підтвердити власне відкриття, але безуспішно[2][9]. У липні Сміт прибув до Монтевідео, звідки вирушив у третю подорож наприкінці вересня[10]. 16 жовтня Сміт побачив землю і відправив свого першого помічника та екіпаж на берег найбільшого з островів, щоб встановити британський прапор[11] (тепер це Кінг-Джордж-Айленд). Архіпелаг він назвав Південні Шетландські острови[а], на честь Шетландських островів, що на північ від Шотландії. Під час цієї подорожі Сміт виявив рештки іспанського фрегата «Сан-Тельмо». (Тіла понад 600 осіб членів команди, яких шторм затягнув у ці сумні широти не знайшли і до цього часу.) [12]. Повернувшись із цієї подорожі, В.Сміт зміг нарешті переконати В.Шірреффа у доцільності повторної експедиції, і на початку 1820 року, бриг «Вільямс» був зафрахтований Королівським військово-морським флотом[10]. Лейтенант Едвард Брансфілд був призначений капітаном, а В.Сміт залишився у статусі "пілота" і штурмана. Отримавши інструкції від В.Шірреффа, у тому числі, й щодо можливого материка, вони відпливли, аби оглянути нововиявлені острови[13]. 29-30 січня 1820 року їхня експедиція досягла півострова Трійці, який, як виявилося згодом, був частиною майбутньої Антарктиди[12]. Усього Сміт здійснив п'ять вояжів до майбутньої Антарктиди[2]. Пізніше В.Сміт також ходив у моря із Річардом Сіддінсом (англ. Richard Siddins) та Робертом Філдзом (англ. Robert Fildes). Вільям Сміт пішов у засвіти у 1847 році, десь у передмісті Лондона, у бідності і невідомості[2]. Вшанування пам'ятіНа честь Вільяма Сміта названо острів та мис у Південних Шетландських островах, Антарктида[4]. Примітки
У сучасній геоінформатиці це є процедурою пошуку антипода. Сьогодні деякі ІТ-вьюєри роблять це автоматично. Виноски
Див. такожДжерела
|
||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
