Вітале Фальєро де' Доні
Вітале Фальєро де' Доні (італ. Vitale Falier de' Doni) — 32-й венеційський дож, наступник дожа Доменіко Сельво, який був скинутий народом після поразки, нанесеної йому Робертом Гвіскаром. Він перший дож, чиє зображення представлено поруч із головним вівтарем базиліки Святого Марка. БіографіяНалежав до знатної родини Фальєро, гілки однієї з найдавніших венеційських родин де Доні. Син Анджело Фальєро, прокуратора собора Святого Марка, на Кандьяни, доньці Вітале Санудо[3]. Був одним з консіліарієм (радником) дожа Доменіко Сельво. Після поразки останнього від норманів 1084 року організував проти дожа виступ громадян, які у грудні того ж року змусили Сельво зректися посади. Вітале Фальєро обирається новим дожем. Підтвердив договір з візантійським імператором Олексієм I, відправивши флот на допомогу останньому проти Роберт Гвіскара, герцога Сицилії, Апулії та Калабрії. За це отримав титул протосебаста. Також скористався послабленням хорватського короля Степана II і складнощами Візантії до 1091 року закріпив владу Венеції у далматійських портових містах. 1094 року за наказом дожа було перебудовано фортецю Лорео на річці Адідже. Того ж року було завершено відбудову собору Святого Марка. 8 жовтня того ж року мощі святого Марка були перенесені до нещодавно завершеної крипти у соборі. Пілігрими, що приходили на святкування на честь цієї події, отримували від папи римського Урбана II відпущення гріхів. Фальєро надав значні пільги купцям, що відвідували святкування, і цим сприяв виникненню знаменитого ярмарку св. Марка. 1095 року у морські битві біля Бутроту венеційський флот завдав поразки флоту норманів. Того ж року до Венеції прибув імператор Генріх IV для освячення церкви Святого Марка, відбудова якої була завершена на той час. При цьому імператор надав привілей монастиреві Сан-Дзаккарія, абатисою якого була родичка дожа Марія Фальєро. У травні того ж року Генріх IV підтвердив привілеї венеційців у Священній Римській імперії та хрестив доньку дожа. Натомість дож підтримав імператора у боротьбі за інвеституру з папою римським Урбаном II. Під час останньої частини його правління місто постраждало від землетрусу, морського шторму та сильного голоду. Помер в грудні 1095 року, поховано в атріумі собору Св.Марка. Його гробниця є найдавнішим похованням дожа. Примітки
Посилання
Джерела
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
