Сильвестро Вальєро
Сильвестро Вальєро або Вальєро (італ. Silvestro Valier) — 109-й венеційський дож. БіографіяНалежав до старовинного патриціанського роду. Вальєро єдиний син Бертучіо, дожа Республіки з 1656 по 1658 роки, та Бенедетти Пізані з гілки Гарцоні[1]. 8 серпня 1649 року в церкві Санта-Марія-Формоза одружився з Єлізабеттою Кверіні з гілки Стампалія, за якою він отримав посаг у 45 тис. дукатів. Його брат Массіво і сестра Б'янка померли у молодому віці, завдяки чому отримав у спадок увесь родинний статок. Згідно хроніками, не виділявся якимись особливими якостями, якщо не брати до уваги статну зовнішність і добре поставлену мову. Тому політичну кар'єру зробив на дипломатичній ниві, де ці якості могли бути оцінені оточуючими. Ніколи не відмовляв собі в задоволеннях, але при цьому не був скупим і допомагав бідним, за що був дуже популярний в народі. 1 серпня 1649 року його було призначено вищим прокуратором Святого Марка завдяки витратам у 25 тис. дукатів. Того ж року стає депозитарієм (очільником) Банко-дель-Джиро, 1650 року — проведитором з нагляду за феодами. 1654 року стає проведитором за необробленими плодами, у 1654—1655 роках — проведитором за муніципальними благами, у 1656 році — членом колегії мудрих з торгівлі. 1660 року знову 6 місяців перебував у колегії мудрих з торгівлі. У 1662 році він приєднався до реформаторів (наглядачів) Падуанського університету, посаду, яку він обіймав ще п'ять разів між 1668 і 1683 роками. 1666 року від імені Республіки зустрів іспанську інфанту Маргариту Терезу. 1668 року призначається екзекутором (виконавцем) з питань богохульства, потім у тому ж році — проведитором з нагляду за жіночими монастирями, 1669 року — проведитором артилерії. За цим 1669 року увійшов до посольства до папи римського Климента IX. 1670 року увійшов до посольств до папи римського Климента X, Інокентія XI. 1677 року призначається проведитором з морського ополчення, 1678 року — езекутором (виконавцем) з питань єресей, 1679 року — проведитором з фортець, 1680 року — проведитором з нагляду за десятиною духовенства та інквізитором Арсеналу, 1682 року — виконавцем зпитань богохульства, 1683 року вдруге виконавцем з питань єресей. 1689 року призначається до посольства до папи римського Олександра VIII, а 1691 року — Інокентія XII , але всі з яких були скасовані на прохання самих понтифіків. Проте Олександр VIII призначив його повіреним у шлюбі між своєю небогою Корнелією Дзено Оттобоні та князем Урбано Барберіні. ПравлінняПісля смерті Франческо Морозіні в Венеції не було людини, яку можна було б порівняти з ним по авторитету в питаннях війни і економіки. Уже багато років Венеція вела виснажливу війну, яка спустошувала казну і забирала багато сил. Тому новим дожем вибрали людину з представницькою зовнішністю, але без надмірних амбіцій. Сильвестро Вальєро став дожем 25 лютого 1694 року, після чого відразу ж організував в місті урочисті заходи для всіх соціальних верств. 4 березня коронував свою дружину дожаресою. Під час його правління тривала війна з турками зі змінним успіхом: спочатку вдалося захопити Хіоса, але вже у 1695 році у подвійній морській битві біля островів Ойнусс венеційці зазнали поразки й відступили з Хіосу; було відбито османський напад на Морею, а спроби у 1696—1698 роках захопити острови Андрос, Лемнос і Самофракію виявилися невдалими. У січні 1699 року за Карловицьким миром за Венецією були закріплені Пелопоннес, усі Іонічні острови, Егіна, Далмація, але Венеція залишилася незадоволена, бо вважала, що це не покриє понесених за війну витрат. В подальшому дож поринув у вирішенні родинних справ. Він помер 7 липня 1700 року від лихоманки, болю в щоці та падіння. Його було поховано разом зі своєю дружиною і своїм батьком у розкішному склепі (зведено між 1705 і 1708 роками), виконаному в стилі «бароко», в Базиліці святого Іоанна і Павла. Оскільки його син Бертучіо помер малолітнім, то спадкомєцем став родич за жіночою лінією Сільвестро Бембо з гілки Ріва де Б'язіо[2]. Галерея
Примітки
Посилання
Джерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia