В неволі тяжко, хоча й волі…
«В неволі тяжко хоча й волі» — вірш Тараса Шевченка 1847 року, з циклу «В Казематі», написаного під час перебування поета під арештом в казематі в Петербурзі[1]. ІсторіяТвір написаний під час перебування Тараса Шевченка в казематі «Третього відділу» в Петербурзі під час слідства над учасниками Кирило-Мефодіївського братства навесні 1847 року. Під час свого подальшого заслання митець зберігав твір в захалявній книжечці[2]. СюжетТвір пронизаний роздумами автора про своє тяжке становище в неволі. Тарас Шевченко порівнює своє життя до та під час його перебування в казематі. Поет звинувачує себе за те що його зареаштували («Дурний свій розум проклинаю Що дався дурням одурить, В калюжі волю утопить»). В кінці твору митець сумує від думки, що вже ніколи не зможе потрапити на рідну землю («Холоне серце, як згадаю, Що не в Украйні поховають, Що не в Украйні буду жить, Людей і Господа любить.»)[2]. Автографи, датування і написанняІснує три чистові автографи твору, які зберігаються в Інституті літератури ім. Т. Шевченка. Перший увійшов до рукопису циклу «В казематі»[3], другий — до «Малої книжки»[4], третій — до «Більшої книжки»[5]. Автографи не датовані[1]. Датується за місцем автографа в окремому рукопису циклу «В казематі» та часом ув'язнення Шевченка з 17 квітня по 30 травня 1847 року в казематі «Третього відділу», орієнтовно: 19—30 травня 1847 року, Петербург[1]. Первісний автограф не відомий. В окремому рукопису циклу «В казематі» вірш переписано між поезіями «Рано-вранці новобранці…» та «Чи ви ще зійдетеся знову?..», після вірша «Весеннє сонечко ховалось…» («Н. Костомарову»), який в окремому автографі[6] має дату «1847 мая 19». З цього рукопису Шевченко, повернувшись з Аральської описової експедиції до Оренбурга, наприкінці 1849 (не раніше 1 листопада) або на початку 1850 року (не пізніше дня арешту поета 23 квітня), переписав вірш у складі циклу «В казематі» (під № 11) з виправленням у рядку 12 до «Малої книжки» (до четвертого зшитка за 1846—1847 роки). 18 березня 1858 року, перебуваючи у Москві, поет переписав твір, переробивши рядок 4, з «Малої книжки» до «Більшої книжки», текст якої остаточний[1]. Видання та редакціїВперше надруковано за «Більшою книжкою» в журналі «Основа» за 1861 рік (№ 5, стор. 14)[1]. Відомі списки у рукописних збірках «Кобзар» 1861 року, що належав І. Левченкові[7], «Сочинения Т. Г. Шевченка» 1862 року[8], «Стихотворения Шевченка»[9], «Кобзар» 1863—1867 років[10], «Кобзар» 1866 року[11], «Кобзар» 1865 року, переписаний Д. Демченком[12], списки невідомою рукою[13], список В. Бондарчука[14]. Вперше введено до збірки творів у виданні: «Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова» 1867 року (СПб., стор. 396) і того ж року у виданні: «Поезії Тараса Шевченка» 1867 року (Львів, том 1, стор. 241) (в обох виданнях подано за «Більшою книжкою»)[1]. ЖанрТвір написаний чотирма ямбами в жанрі філософської лірики[2]. Примітки
Джерела
|
||||||||||||||||||||||||||||||
.png)
Portal di Ensiklopedia Dunia
