Маргарита Габель навчалася у приватній жіночій гімназії Покровської та Ілляшевої, яку закінчила у 1911 році із золотою медаллю[3]. Вона залишилася навчатися у гімназії у додатковому восьмому класі, який закінчила наступного року з присудженням звання домашньої наставниці[4]. Продовжила навчання на історико-філологічному факультеті Харківських вищих жіночих курсів[К 1]. У 1916 році закінчила історичне відділення, а через три роки (1919) і словесне відділення[5][6].
З 1920 року працювала в новоутвореній Вільній академії теоретичних знань, а після її ліквідації, наступного року, у Харківському інституті народної освіти, де працювала асистентом на кафедрі історії російської літератури та одночасно працювала бібліотекарем кабінету літератури. У 1922 році стала аспіранткою науково-дослідної кафедри європейської культури при інституті. По закінченню аспірантури у 1925 році стала працювати науковим співробітником одразу на двох кафедрах — європейської культури та письменства (літературознавства). Була старшим викладачем на кафедрі письменства і викладала історію російської та західноєвропейської літератури. У 1929 році Маргарита Габель стала доцентом кафедри історії російської літератури. Після розформування ХІНО у 1930 році, працювала доцентом кафедри історії літератури Харківського інституту професійної освіти до його розформування у 1931. Того ж року стала головою книгознавчої бібліотеки Української книжкової палати, а з наступного — завідувачкою бібліотеки іноземної просвіти Науково-дослідного інституту педагогіки[5][6].
З 1933 року працювала в Харківській державній науковій бібліотеці імені В. Г. Короленка у якості консультанта-книгознавця. Займалася укладанням колекції рідкісних видань у складі новоутвореної книгознавчої групи. За результатами роботи цієї групи, у 1940 році був заснований відділ рідкісних видань та стародруків, який очолила Маргарита Габель[6].
Була похована на Другому міському кладовищі. У 1998 році її спільна, з братом Юрієм, могила була зруйнована. Пізніше вона була відновлена зусиллями громадськості[9].
Габель М. О. Эзоповская манера в «Записках охотника» И. С. Тургенева // «Записки охотника» И. С. Тургенева (1852—1952): Сборник статей и материалов. — Орёл, 1955. — С. 151—192.
Габель М. О. Академик А. И. Белецкий — исследователь Н. С. Лескова // Литературное наследство. — Т. 87. Из истории русской литературы и общественной мысли 1860—1890 гг. — М.: Наука, 1977.
Лосиевский И. Я. Обыкновенное кощунство : [рос.] // Вечерний Харьков. — 1998. — № 111 (7874) (26 сентября).
Шоломова С. Б. Харківська Громадська // Вітчизна. — 1986. — № 9. — С. 188—190.
Гофф И. Подруги матери моей. Маргарита Орестовна [Габель] // Октябрь. — 1988. — № 7. — С. 145—148.
Раскіна Т. С. Штрихи до портрета М. О. Габель // Культура України. — Харків, 1994. — Випуск 2. — С. 143—155.
Історія української бібліотечної справи в іменах (кінець ХІХ ст. – 1941 р.) : матеріали до біобібліографічного словника / авт.-уклад. Л.В. Гарбар ; відп. ред. Л.А. Дубровіна ; НАН України, Нац. б-ка України ім. В.І. Вернадського, Ін-т рукопису. – К.: НБУВ, 2017. – С. 89. http://irbis-nbuv.gov.ua/everlib/item/er-0002146 [Архівовано 27 березня 2019 у Wayback Machine.]
Телегіна С. В.Габель Августина Станіславівна // Бібліотечна енциклопедія Харківщини. — Харківська державна наукова бібліотека імені В. Г. Короленка, 2020.
Лосієвський І. Я.Габель Маргарита Орестівна. — Бібліотечна енциклопедія Харківщини. — Харківська державна наукова бібліотека імені В. Г. Короленка, 2020.
Юрий Орестович Габель: Некролог : [рос.] // Учёные записки Харьковского университета : жур. — 1951. — С. 5—7.
Габель Маргарита Орестівна // Біобібліографічний словник учених Харківського університету / авт.-уклад. С. Б. Глибицька, О. С. Журавльова, С. Р. Марченко, Ю. Ю. Полякова. — 2019. — Т. 3. Філологи. ХХ – початок ХХІ століття. Вип. 1. Філологічний факультет. Кафедра українознавства філософського факультету: Філологи. Історики (дод. до т. 2. Історики). — 1280 с.