Гаврилюк Олександр Якимович

Гаврилюк Олександр Якимович
Народився	10 (23) квітня 1911  Люблінське воєводство, Республіка Польща
Помер	22 червня 1941(1941-06-22)[1] (30 років)  Львів, Українська РСР, СРСР[1]
Поховання	Личаківський цвинтар
Країна	СРСР
Діяльність	письменник, поет
Знання мов	українська
Мова творів	українська
Роки активності	з 1929
Жанр	поезія
Членство	Горно
Партія	Комуністична партія Західної України
Діти	Гаврилюк Михайло Олександрович
Гаврилюк Олександр Якимович у Вікісховищі

Олекса́ндр Яки́мович Гаврилю́к (10 (23) квітня 1911, с. Заболоття Бєльського повіту Седлецької губернії, нині в Польщі — 22 червня 1941, Львів) — український письменник, публіцист, діяч комуністичного руху.

Народився 10 (23) квітня 1911 року в селі Заболоття Бєльського повіту Седлецької губернії (Підляшшя, нині в Польщі) в селянській родині.

1929 року вступив до Комуністичної партії Західної Білорусі. У 1929—1939 роках 14 разів піддавався арештам, двічі був у польському концтаборі Береза-Картузька, з якого у вересні 1939 року його звільнила Червона Армія.

Був членом літературної групи «Горно», до якої входили письменники Ярослав Галан і Степан Тудор.

Вірш Олександра Гаврилюка «Спогади в'язня» (1929) став піснею комуністичних політв'язнів у польських тюрмах. У його поемі «Пісня з Берези» (1937) та у повісті «Береза» (1941) зображена боротьба проти поліцейського режиму в концтаборі.

Олександр Гаврилюк загинув в перший день нападу Німеччини на СРСР у Львові від випадкового потрапляння німецької бомби в групу галицьких письменників. Разом з ним загинули Степан Тудор з дружиною, Францішек-Станіслав Парецький та Зофія Хажевська. Рукопис єдиного великого роману, написаного Олександром Гаврилюком у 1941 році, безслідно зник після смерті автора.

Похований на Личаківському цвинтарі, поле № 84 поруч Степана Тудора^[2].

• 1950 року на його честь названа вулиця у Львові. Від 1991 року — вулиця Фредра.
• 1957 року на його честь у Києві названо вулицю.
• 1982 року у сквері між сучасними вулицями Лисенка, Просвіти та Короленка, встановлений пам'ятник Олександрові Гаврилюку (скульптори Еммануїл Мисько, Дмитро Крвавич, архітектор Мирон Вендзилович)^[3]. На початку 1990-х років демонтований.
• 22 червня 1971 року на вул. Дорошенка, 48, встановлена меморіальна таблиця (скульптор В. Липовий), яка сповіщала, що «22 червня 1941 року біля цього будинку загинули від фашистської бомби українські письменники-комуністи Олександр Гаврилюк та Степан Тудор»^[4]. На початку 2000-х років демонтована.

• Поезії [Архівовано 8 серпня 2020 у Wayback Machine.]. — К., 1941
• Вибране. — К., 1955
• Песни из Березы. — М., 1954.

• Громова В. В. Гаврилюк Олександр Якимович [Архівовано 27 вересня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. — Т. 5 : Вод — Гн. — 728 с. — ISBN 966-02-3355-8.
• Рубльов О. С. Гаврилюк Олександр Якимович [Архівовано 16 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 12. — ISBN 966-00-0405-2.
• Гаврилюк Олександр Якимович [Архівовано 19 вересня 2011 у Wayback Machine.] у Великій радянській енциклопедії (рос.)
• «Вулиці Києва, Довідник» УЕ. — Київ, 1995.
• Радченко Володимир Григорович. «Безсмертя борця». — (1956).