Галапагоська черепаха
Галапаго́ська, гіга́нтська галапаго́ська або слоно́ва черепа́ха (Geochelone nigra) — найбільша сучасна суходільна черепаха, ендемік дев'яти островів Галапагоського архіпелагу. Опис та поведінкаПанцир цієї черепахи зливається з ребрами та іншими кістками, тобто є частиною скелету. Коли черепаха відчуває загрозу, вона здатна швидко приховати у панцир голову та шию. Ноги мають тверді луски, що також забезпечують надійний захист. Дорослі особини можуть важити понад 300 кілограмів і мати розмір 1,2 метрів завдовжки. Зареєстрована максимальна тривалість життя цієї черепахи становить 177 років[1], а за оцінками може досягати і більш ніж 200. Еволюція і розвитокНа маленьких островах деякі види тварин розвивалися дуже швидко, й часто протягом лише кількох тисяч років виникало багато нових підвидів чи навіть нових видів. Відбулося це в результаті природного відбору, принципи якого вперше сформулював знаменитий натураліст Чарлз Дарвін, коли відвідав Галапагоські острови в Тихому океані. У спекотну пору черепахи призвичаїлися пити вологу, що стікає з каменів. Черепахи можуть втягувати вологу навіть носом. Якщо вологи нема, черепахи пересуваються до кактусів і відкушують шматочки від їх соковитих стебел. Щелепи черепах і ротова порожнина настільки тверді, що їм не заважають навіть колючки кактусів. У спекотну пору галапагоські черепахи ховаються в тінь під кущами або виступами скель. Якщо місця мало, черепахи наповзають одна на одну, аби ретельно використати місце в затінку. Це стало можливим через неагресивний характер галапагоських черепах. Проблема збереження видуКількість галапагоських черепах значно скоротилась. Серед ворогів черепах — пацюки і люди. Моряки ловили купи неповоротких черепах і забирали їх на кораблі. Під час довгих переходів морем черепахи ставали чимось на зразок м'ясних консервів. ПідвидиПідвидом галапагоської черепахи є абінгдонська слонова черепаха (Geochelone nigra abingdoni), останній представник якого Самотній Джордж помер 24 червня 2012 року[2]. Близькі видиChelonoidis phantasticus (також гігантська черепаха Фернандіна чи гігантська черепаха Нарборо) є членом видового комплексу Chelonoidis nigra[3], який розглядають як підвид C. nigra або навіть окремий вид. Понад 100 років його вважали вимерлим, коли востаннє бачили 1906 року[4]. 17 лютого 2019 року самку цього виду виявили на острові Фернандіна[5][6][4]. Галерея
Посилання
|
_-_Santa_Cruz_Island.jpeg)
Portal di Ensiklopedia Dunia
