Галла Василь Васильович

Галла Василь Васильович
Народився	15 серпня 1904(1904-08-15) Малоянисоль, Маріупольський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія
Помер	9 лютого 1938 (33 роки) Маріуполь, Українська РСР, СРСР. ·розстріл
Громадянство	СРСР
Діяльність	поет, перекладач
Знання мов	румейська, українська, російська

Василь Васильович Галла 15 серпня 1904, село Малий Янісоль (тепер Малоянисоль Нікольського району Донецької області),— † 9 лютого 1938) — румейський поет і перекладач.

Народився в селянській родині, до 1920 навчався в малоянісольській школі. Брав активну участь у громадському житті рідного села. Від 1921 працював у сільраді, а також у сільбуді. 1929 року очолив ініціативну групу зі створення колгоспу «Шлях до соціалізму» (за іншими відомостями — «Шлях до комунізму»), де потім працював рядовим колгоспником.

Дійсну службу в Червоній армії проходив у Святогірську, був найкращим снайпером полку. В період від 1932 до 1937 був депутатом і секретарем місцевої селищної ради, членом правління колгоспу, кореспондентом маріупольської румейської газети «Колехтивістис», а наприкінці життя, аж до арешту 24 грудня 1937 року — бухгалтером (рахівником) сільської школи.

У листопаді 1933 року був (разом із Амфіктіоном Димітріу та Георгієм Костоправом) делегатом Вседонецького з'їзду пролетарських письменників.

Був одружений, мав четверо дітей — доньку Клавдію та трьох синів: Леоніда, Олександра та Івана.

Розстріляний за безпідставним обвинуваченням, реабілітований 1958 року (або, за іншими відомостями, 1960).

Почав віршувати шістнадцятилітнім, у 1921 році, спочатку російською мовою, потім перейшов на румейську. Один з найвідоміших творів російською, «Письмо из Красной Армии», написав під час служби у війську (опубліковано його пізніше, 1935 року, в журналі «Литературный Донбасс», № 2). Вірш побудовано як лист поета-червоноармійця до дівчини — бригадира тракторної бригади. Цілком у дусі офіційної ідеології поет оспівує радощі життя в радянському колгоспі й міць Червоної армії. Перший вірш Галли румейською мовою було надруковано в серпні 1932 в «Колехтивістисі». Того ж року він став членом румейського літературного угруповання, очолюваного Георгієм Костоправом, з яким його пов'язувала міцна дружба. Від того часу твори Галли постійно з'являлися і на літературних сторінках цієї газети, і в альманасі «Неотита».

Василю Галлі належить поема «Минуле». Серед його румейських віршів — «Хто переможе», «Повернення», «Агітлітак», «Матері», «Безсмертний», «Дві весни», «Тринадцять», «Бригадир Черкас», «Зустріч», «Ранок». Останній вірш у перекладі Георгія Костоправа було опубліковано російською мовою в журналі «Литературный Донбасс», № 7/8 за 1933 рік. Крім того, Галла писав віршовані фейлетони.

Галла був також перекладачем з російської на румейську: переклав вірш Павла Безпощадного «Слово шахтаря», казку Олександра Пушкіна «Про попа та робітника його Балду» і його ж повісті «Станційний наглядач» та «Трунар».

Українською мовою твори Василя Галли перекладали Михайло Чхан, Дмитро Демерджі, Василь Юхимович.

• Є. Волошко. Грецькі поети України // Радянське літературознавство, 1965, № 11, с. 43.
• Від берегів Азова. Твори грецьких поетів України. Київ: Дніпро, 1979, с. 137.
• О. К. Хаджинова. Греческие литераторы — современники Георгия Костоправа. Мариуполь, 2004, с. 16.
• Реабілітовані історією. Донецька область. Донецьк: Регіон, 2005, кн. 2, с. 605-606.