Малоянисоль

Ця стаття не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (грудень 2019)

село Малоянисоль
Країна	Україна
Область	Донецька область
Район	Маріупольський район
Тер. громада	Кальчицька сільська громада
Код КАТОТТГ	UA14140010120019023
Облікова картка	Малоянисоль
Основні дані
Засноване	1779
Населення	▼ 1968 (01.01.2017)
Площа	7.06 км²
Густота населення	279 осіб/км²
Поштовий індекс	87010
Телефонний код	+380 6246
Географічні дані
Географічні координати	47°22′56″ пн. ш. 37°20′26″ сх. д.H G O
Водойми	р. Кальчик, р. Калмицька
Відстань до обласного центру	94,5 км
Відстань до районного центру	24,8 км
Найближча залізнична станція	Хлібодарівка
Відстань до залізничної станції	14,8 км
Місцева влада
Адреса ради	87040, Донецька обл., Маріупольський район, с. Кальчик, пров. Вокзальний, 2
Сільський голова	Бахчисарай Євгенія Федорівна
Карта
Малоянисоль
Малоянисоль
Мапа
Малоянисоль у Вікісховищі

Малоянисо́ль (з 1956 по 1995 рік — Куйбишеве) — село Кальчицької сільської громади Маріупольського району Донецької області в Україні. Відстань до Нікольського становить близько 24 км і проходить автошляхом Т 0518.

У селі річка Калмицька впадає у річку Кальчик.

Малоянисоль — село, колишній центр сільської ради, розташоване у долині річки Кальчика, за 14 км від залізничної станції Хлібодарівка. Населення — 2355 особи. Сільській раді підпорядковані також населені пункти Катеринівка, Труженка.

Інфраструктура: середня, восьмирічна і початкова школи, клуб, бібліотека, дільнична лікарня, аптека.

Тут працюють сільське споживче товариство, хлібопекарня, молокоприймальний пункт, майстерні побутового обслуговування, 6 магазинів.

Встановлені:

- меморіальні дошки: репресованим акторам і режисерові пам'ятник Маріупольського грецького театру; поетові Г. Костоправі;

- пам'ятники: Г. Костоправі роботи Л. Кузьменкова і В. Константинова; композиція «Жертвам політичних репресій»;

- з цікавих місць — «колодязь Костоправа».

Поблизу Малоянисолі розкопано кургани з похованнями кочівників (IX—XIII ст. н. е.).

За наслідками «виводу кримських християн» — відомого переселення з Криму на території по берегу Азовського моря за покликом імператриці, було засновано 19 грецьких сіл, у тому числі і у 1779 році і Малоянисоль, яка була заснована депортованими з села Єні-Сала.

Русифікація грецької спільноти Приазовя розпочалася після ліквідації грецької автономії у 1860 р. і яка здійснювалася (згідно польових записів Ф. Брауна) через: а) службу в російській армії; б) переведення богослужінь на російську мову; в) навчання священиків (інтелігенції загалом) у російських духовних закладах; г) «оросійщення» грецьких прізвищ у метриках (приклади: Акритов, Барабашев, Костоманов, Чентуков та ін.).

XII з'їзд РКП(б) започаткував політику «коренізації» (з 1927 р.), яка зумовила духовний ренесанс грецької літератури та культури, грекомовної освіти.

Розкуркуленим у 1930 р. виявився один купець (М. Шашкін).

Секретарі міськрайпарткомів Донецької області, керуючись отриманою 29.11.1932 р. Постановою ЦК і ЦКК КП(б)У з дозволом провести «чистку окремих осередків, що засмічені опортуністичними елементами, які знаходяться під кулацьким впливом, саботують виконання плану хлібозаготівель» взялися за її ретельне виконання — і в тому числі у тодішньому Малому Янисолі — за надзвичайно низьке виконання хлібозаготівель провели цю чистку^[1]. Внаслідок Голодомору в селі помирали, переважно, літні люди та діти, точна кількість жертв не підрахована^[2].

З 1933 р. на місці парового млина організували МТС. До весни 1934 р. при сільраді діяли 12 колгоспів і МТС («Червона зірка», ім. Шмідта, «Комінтерн», «Червона нива», ім. Петровського, «Емпро» (Вперед), «8-ме березня», «Червоний партизан», ім. Косіора, «Колгоспний шлях». Село заселюється переселенцями.

Масові політичні репресії в рамках «грецької операції» НКВС 1937—1938 рр. не минули і це одне з найбільших сіл у північному Приазов'ї з грецькою етнічною основою: 112 прізвищ встановлено місцевим відділенням «Меморіалу»^[3]. Одним із наслідків репресій стала русифікація грецької спільноти^[4], а також етнодемографічні зміни.

У 1968 р. колгосп «Світанок» зернового і м'ясо-молочного напряму мав 5628 га орної землі.

За даними перепису 1926 року 83 % греків України (у тому числі це стосується і Малоянисоля) рідною мовою назвали грецьку.

За даними перепису 2001 року населення села становило 2355 осіб, із них 5,31 % зазначили рідною мову українську, 94,35 % — російську, 0,08 % — грецьку, 0,04 % — вірменську, білоруську та гагаузьку мови^[5].

• Георгій Костоправ — репресований поет і перекладач, засновник літератури греків України, його іменем названа вулиця в селі.
• Данило Теленчі — засновник і керівник Маріупольського грецького театру.
• Федір Стамбулжи — засновник Донецького товариства греків, його перший голова, один з засновників та заступник голови ФГТУ.
• Василь Галла — румейський поет, його іменем названа вулиця в селі.
• Донат Патріча — румейський і український поет, композитор, перекладач з грецької мови, заслужений працівник культури України, член Національної спілки письменників України (1994), почесний громадянин Володарського району та села Малоянисоль, перший директор Володарської музичної школи. Автор гімну греків в Україні. Заступник Донецького товариства греків.
• Георгій Левченко — український фізик і румейський поет.
• Гайдак Микола Григорович — хорунжий Армії УНР, всесвітньо відомий ентомолог професор Мінесотського університету США.

• Поселення давніх кочовиків (рос.)
• Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.

Ця стаття ґрунтується на матеріалах енциклопедичного видання «Історія міст і сіл УРСР». Відтак у ній може бути відсутньою або викривленою інформація про періоди Української революції, Голодоморів, Другої Світової війни та сучасності. Ви можете допомогти проєкту, дописавши її.

Це незавершена стаття з географії Донецької області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.