Гангур Василь Михайлович

Гангур Василь Михайлович
Гангур Василь Михайлович
Народження	10 грудня 1945 ; Копашново
Смерть	25 березня 2005 (59 років)
	Ужгород, Україна
Країна	СРСР; Україна
Навчання	Ужгородське училище прикладного мистецтва (1971) і Одеський державний педагогічний університет імені Костянтина Ушинського (1982)
Вчитель	Берец Вільмош-Йожеф Іштванович, Петкі Шандор Ференцович, Свида Василь Іванович, Власов Володимир Григорович, Злочевський Петро Панасович і Єфименко Віктор Георгійович
Діяльність	художник, педагог, мистецтвознавець
Працівник	Ужгородське училище прикладного мистецтва
Член	Спілка радянських художників України
Роботи в колекції	Закарпатський художній музей імені Йосипа Бокшая

Василь Михайлович Га́нгур (10 грудня 1945, Копашново — 25 березня 2005, Ужгород) — український художник, мистецтвознавець і педагог; член Спілки радянських художників України з 1988 року. Лавреат Закарпатської обласної премії у галузі образотворчого мистецтва імені Йосипа Бокшая та Адальберта Ерделі за 2002 рік та Міжнародної премії «Карпатська корона» за 2005 рік^[1].

Життєпис

Народився 10 грудня 1945 року в селі Копашновому (нині Хустський район Закарпатської області, Україна). З 1968 року працював художником-оформлювачем у художньо-рекламній майстерні Закарпатської обласної спілки споживчих товариств і навчався на відділенні художнього розпису в Ужгородському училищі прикладного мистецтва. Йому викладали Вільмош-Йожеф Берец, Шандор Петкі, Василь Свида, Віктор Демидюк. Після отримання у 1971 році диплома художника-майстра, був переведений на посаду інженера-художника по рекламі, оформленню і декорації^[1].

Протягом 1977—1982 років навчався на художньо-графічному факультеті Одеського державного педагогічного інституту, де серед його педагогів були Володимир Власов, Петро Злочевський, Олег Недошитко, Віктор Єфименко. Одночасно, упродовж 1980—1983 років, викладав рисунок, живопис, композицію в Ужгородському училищі прикладного мистецтва^[1].

У 1990—1991 роках обіймав посаду мистецтвознавця на підприємстві «Художфонд»; 1991 року переведений в творчу групу Закарпатської організації Спілки художників України.

Мешкав в Ужгороді в будинку на вулиці Швабській, № 58А, квартира № 3^[2]. Помер в Ужгороді 25 березня 2005 року.

Творчість

Працював у галузях станкового живопису і станкової графіки. Серед робіт:

«Надвечір» (1986);
«Ранкова прохолода» (1987);
«Весняна повінь. Старі верби» (1987);
«Осіння тиша» (1987);
«Воловецькі велетні» (1987);
«Зимовий вечір. Старі дерева» (1989);
«Ритми мого краю» (1992);
«Архітектурна композиція» (1993);
«Село над річкою» (1994);
«Краєвид села Чорноголова» (1996);
«Мелодія осені» (1996);
«Тепло осені» (1997);
«Ранковий настрій Карпат» (1997; папір, акварель^[2]);
«Світанкова пісня Карпат» (1997);
«Роздуми про осінь» (1999);
«Єднання» (1999);
«Взаємозв'язок» (1999);
«Святкування» (1999);
«Легенда» (1999);
«Пробудження від ночі» (1999; картон, пастель^[2]);
«Танець залицяння» (1999);
«Спогади про дитинство» (1999);
«Свято» (1999);
«Подія в місті» (1999);
«У парку» (1999);
«Флірт» (1999);
«Вечірня розмова» (1999);
«Гончарі» (2000; картон, олія)^[2];
«Музичні акорди» (2000);
«Наша Земля» (2000);
«Народна готика» (2000);
«Шумить» (2000);
«Звучить мелодія» (2000);
«Ліричний мотив» (2000);
«Перелом думки» (2000);
«Водоспад» (2001).

З 1973 року брав участь в обласних, міжрегіональних, всеукраїнських (з 1987 року^[3]) та закордонних художніх виставках (Угорщина, Чехія, Словаччина, Франція, Румунія, Сполучені Штати Америки, Росія, Німеччина)^[2]. Персональні виставки відбулися в Ужгороді у 1980, 1986, 1987, 1993, 1995—1996, 2000 роках, Братиславі у 1998 році, Гуменне у 2000 році, Києві у 2001 році. Протягом 1993—2001 років — учасник міжнародних пленерів^[2].

Роботи художника закуплені Міністерством культури і мистецтв України, Міжнародною картинною галереєю «Міро»^[2], зберігаються у Закарпатському художньому музеї^[3] та у багатьох приватних колекціях^[2].