Гаращенко Федір Георгійович

Федір Георгійович Гаращенко
Федір Георгійович Гаращенко
Народився	16 листопада 1947 (77 років) ; Благодатне, Долинський район, Кіровоградська область, Українська РСР, СРСР
Місце проживання	Київ
Країна	СРСР → Україна
Національність	українець
Діяльність	математик, викладач університету
Alma mater	Факультет комп'ютерних наук та кібернетики Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1972); КДУ імені Тараса Шевченка (1975)
Галузь	прикладна математика
Заклад	КНУ імені Тараса Шевченка
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор технічних наук (1984) і кандидат фізико-математичних наук (1975)
Науковий керівник	Бублик Борис Миколайович
Аспіранти, докторанти	Пічкур Володимир Володимировичd
Нагороди	;

Фе́дір Гео́ргійович Гара́щенко (* 16 листопада 1947, Благодатне Долинського району Кіровоградської області) — український вчений у галузі прикладної математики. Доктор технічних наук, професор. Академік АН ВШ України з 2006 р.

Життєпис

1967 року вступив на механіко-математичний факультет КДУ ім. Т. Шевченка, з 1969 р. навчався на Факультеті кібернетики, закінчив навчання в 1972 р. за фахом «прикладна математика». Навчався в аспірантурі на факультеті кібернетики (1972—1975).

Захистив кандидатську дисертацію з фізико-математичних наук (1975) та докторську — з технічних наук (1984). З 1975 р. працював на кафедрі моделювання складних систем молодшим та старшим науковим співробітником, асистентом, старшим викладачем; доцентом цієї ж кафедри (1985) та професором (з 1986 р.). З 1999 р. — завідувач цієї кафедри.

Наукова діяльність

Основні напрями наукової роботи:

якісний аналіз та оцінка програмних траєкторій в системах керування;
дослідження задач практичної стійкості динамічних систем та розробка чисельних методів для визначення оптимальних оцінок;
розвиток методів структурно-параметричної та недиференційованої траєкторної оптимізації в системах керування;
розробка нових математичних технологій з оптимального синтезу структурованих динамічних систем;
оптимальне проектування прискорюючих та фокусуючих систем; моделювання та оптимізація систем керування орієнтацією мікросупутників;
розвиток методів цифрової обробки інформації та розпізнавання образів; створення технології стиснення інформації;
розробка адаптивних підходів до розв'язування задач аналізу, оптимізації, керування, класифікації та розпізнавання голосової інформації та зображень.

Автор близько 200 наукових праць, 3 монографій, 5 навчальних посібників та низки наукових і методичних розробок для студентів старших курсів.

Підготував 17 кандидатів та 1 доктора наук.

Голова постійної комісії вченої ради КНУ ім. Т. Шевченка з питань організації наукової роботи; член експертних рад ВАК України з інформатики та обчислювальної техніки; член спеціалізованих вчених рад із захисту докторських дисертацій; член редколегії журналів «Проблеми керування і інформатики», «Вісник КНУ», серії «Кібернетика» та «Фіз.-мат. науки», «Обчислювальна та прикладна математика», «Волинський математичний вісник»; член вченої ради КНУ ім. Т. Шевченка.

Нагороди

Нагороджений медаллю «В пам'ять 1500-ліття Києва» (1982). Має почесне звання «Найкращий професор КНУ ім. Т. Шевченка», лауреат «Премії ім. Т. Шевченка» КНУ ім. Т. Шевченка та Нагороди Ярослава Мудрого АН ВШ України (2010).
Державна премія України в галузі науки і техніки 2011 року — за цикл наукових праць «Конструктивна теорія моделювання, аналізу та оптимізації систем з неповними даними та її застосування» (у складі колективу)^[1]