Гарячий Павло Павлович

Павло Павлович Гарячий
Народження	13 січня 1893(1893-01-13) с. Буда-Горобіївська, Канівський район, Черкаська область
Смерть	23 лютого 1943(1943-02-23) (50 років) м. Кременець, Тернопільська область
Країна	УНР
Приналежність	Армія УНР
Звання	Сотник
Командування	командир 1-ї сотні 2-ї ім. Кармелюка бригади 1-ї Запорозької дивізії Армії УНР
Війни / битви	Перший зимовий похід
Нагороди

Гарячий (Горячий) Павло Павлович (13 січня 1893, с. Буда-Горобіївська Канівського повіту Київської губернії — 23 лютого 1943, м. Кременець, тепер Тернопільська область) — український військовий діяч, сотник Армії УНР.

Народився в селі Буда-Горобіївська Канівського повіту Київської губернії. У 1911 закінчив чотирикласну Канівську міську школу.

Під час Першої світової війни служив у 1-й мортирній запасній батареї. 1 жовтня 1916 року закінчив 3-тю Київську школу прапорщиків. Наприкінці 1917-го Гарячого направили до Проскурівського кордонного полку.

З січня 1918 служить сотником 1-ї сотні 1-го Гайдамацького кінного партизанського куреня імені отамана Яна Кармелюка, сформованого Юрієм Ківерчуком і поручником Миколаєнком у Кам'янці-Подільському та його околицях.

18 листопада 1919 був серйозно побитий більшовиками та з великими труднощами врятувався. Після лікування в грудні 1919 Павла Гарячого було інтерновано. Спершу він перебував у Луцьку, потім у таборах Щипйорно і Ланцута.

Навесні 1920-го вступив до 6-ї Січової стрілецької дивізії, з якою пройшов усю кампанію 1920. 21 листопада вдруге інтернований поляками. Перебував у таборі в Щипйорно, де закінчив у 1924 реальну школу.

Після звільнення з табору навчався на агрономічно-лісовому відділі Української господарської академії в Подєбрадах. Після закінчення академії працював у Польщі, в Познані.

З грудня 1941 до лютого 1943 Павло Гарячий проживав у місті Кременець та працював викладачем Білокриницької лісової школи.

Одним з його учнів був Микола Якович Чорнобай, член ОУН(б), який згадував:

Полковник Павло Гарячий викладав у нас “лісництво”, а після занять, у лісі навчав нас іншого предмету – “тактики”.

Учнями Павла Гарячого були члени обох гілок ОУН. У лютому 1943 загін ОУН під командуванням «Крука» захопив Кременецьку в'язницю, заради засуджених до розстрілу в'язнів. У відповідь гестапо того 23 лютого 1943 року арештувало та розстріляло відомих у місті українців, в тому числі Павла Гарячого.

• У лісовому технікумі в Білокриниці встановлена меморіальна дошка Павлу Гарячому.
• У Каневі його ім'ям названо одну з вулиць міста^[1].

• Кармелюки: До історії Запорозького полку ім. отамана Янка Кармелюка Армії УНР/ Р. М. Коваль.— Київ: Історичний клуб «Холодний Яр», 2012.—160 с. ISBN 978-966-2401-00-4
• Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга II. — К. : Темпора, 2011. — 355 с. — ISBN 978-617-569-041-3.

• Роман Коваль. Коли кулі співали [Архівовано 2 грудня 2010 у Wayback Machine.]
• Канівський козак Павло Гарячий [Архівовано 12 квітня 2013 у Wayback Machine.]
• Захисник Вітчизни, сотник Армії УНР і член ОУН-УПА, канівчанин Павло Гарячий загинув від рук гітлерівців 23 лютого 1943 року [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]