Гаєвська-Денес Лідія Степанівна

Гаєвська-Денес Лідія Степанівна
Гаєвська-Денес Лідія Степанівна
Народилася	22 липня 1909 ; Київ, Російська імперія
Померла	15 серпня 1989 (80 років)
Діяльність	письменниця
	; ; ;

Лі́дія Степа́нівна Гає́вська-Де́нес (англ. Lidia Hajewska-Denes, 22 липня 1909, Київ — 15 серпня 1989, Мельбурн) — українська громадська діячка, феміністка, освітянка, дитяча письменниця.

Жертва сталінського терору.

Біографія

Народилась 22 липня 1909 року у Києві. Донька українського літературознавця Степана Гаєвського.

Навчалася у Київській гімназії, музичному інституті імені Миколи Лисенка, педагогічному факультеті Київського інституту народної освіти. Змалку вросла у гурт патріотичної української молоді, що вийшла з-під руки відомих педагогів Н. Дурдуківського і Марії Юркевич. Закінчивши педагогічний факультет Київського університету, стала навчати в середніх школах.^[1]

1931 року одружилася з Віктором Дубровським і через нього увійшла в товариство М. Павлушкова, Б. Матушевського, І. Багряного, О. Вишні, П. Тичини, В. Сосюри, М. Рильського і Б. Антоненка-Давидовича, що мало значний вплив на формування її світогляду. У зв'язку з арештом і розстрілом чоловіка Лідія Гаєвська зазнала переслідувань з боку окупаційної совєцької влади, Змушена була змінювати місце проживання.^[2]

Під час Другої світової війни Гаєвська працювала в управі одного з районів Києва, а потім опинилася на заході Україні. Велика мандрівка завела її з родиною до Німеччини. Тут вона включилась у працю над українською дітворою і дала великий внесок у творення українського дошкілля.^[1]

25 червня 1949 р. приїхала до Австралії, спочатку поселилися в Сіднеї, потім у Мельбурні. Від 1950 р. стала працювати в українському шкільництві, викладала в суботніх українських школах у Саншайні, потім у Мельбурні. Довголітня вчителька Братської то інших школах в Мельбурні, викладала на педагогічних та українознавчих курсах. Член Української Центральної Шкільної Ради Австралії та Методичної комісії,^[2] літературно-мистецького клубу імені Василя Симоненка.

Активізувалася в жіночих організаціях української еміграції, в 1955–1956 очолювала Союз Українських Організацій Австралії (СУОА),^[1] була головою Української Громади Вікторії (1956–1957). Довголітня голова Союзу українок Австралії (1964–1970, 1973–1983), репрезентувала СФУЖО на цьому далекому поселенні.^[1]

15 серпня 1989 р. померла в Мельбурні (Австралія).

Творчість

У 1965 році заснувала журнал Союзу українок Австралії «Наше слово». Авторка оповідань та інсценізацій для дітей, статей та репортажів в українській пресі.

Окремі видання:

Гаєвська Л. Любі малята [Архівовано 23 липня 2015 у Wayback Machine.]. Серія “Улюбленим малятам” - [Без вид.], Елльванген, 1947. 16 ст.
Гаєвська-Денес Л. Казки та оповідання [Архівовано 23 липня 2015 у Wayback Machine.]. Вид. Б. Ігнатова, Мельборн, 1958, 43 ст.
Гаєвська-Денес Л. Ведмедики і зайчик [Архівовано 23 липня 2015 у Wayback Machine.]. Видавництво Союзу Українок Австралії “Наше Слово”, Мельборн, 1975. 10 ст.

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г «Постаті сесії» [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] / «Наше життя». — ч. 11. — грудень, 1967. — С. 7.
↑ ^а ^б М. Болюх «Гаєвська-Денес Лідія» Енциклопедія української діяспори / гол. ред. Василь Маркусь ; Наукове Товариство ім. Шевченка, Національна академія наук України. — К. : ІНТЕЛ, 1995. — Т. 4 : Австралія, Азія, Африка. — ISBN 978-5-7702-1069-9.

Література

Біляїв В. «На неокраянім крилі…» — Донецьк : Східний видавничий дім, 2003. — 348 с. — ISBN 966-7804-57-7.
Мацько В. Білий цвіт на калині. — Хмельницький: Просвіта, 2001. — С. 23.
Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.