Гвахарія Георгій Віссаріонович

Гвахарія Георгій Віссаріонович
Народився	1901  Кутаїсі, Кавказьке намісництво, Російська імперія
Помер	1 вересня 1937(1937-09-01)
Країна	СРСР
Діяльність	металург
Знання мов	російська
Нагороди

Георгій Віссаріонович Гвахарія, або Ґвахарія, (1901(1901), місто Кутаїсі, тепер Грузія — розстріляний 1 вересня 1937) — партійний і господарчий діяч радянської доби.

Вчився на факультеті суспільних наук Московського університету. 1923 вступив до троцькістської організації, за що 1928 був засланий до м. Актюбінськ (нині місто в Казахстані). 1930 заявив про розрив із троцькізмом і був відновлений у ВКП(б). У 1930—1933 роках працював на відповідальній роботі в Народному комісаріаті важкої промисловості СРСР.

У 1933—1937 роках — директор Макіївського металургійного заводу імені Кірова Донецької області. 1934 під його керівництвом впроваджено внутрішньозаводський госпрозрахунок: розроблено систему матеріального стимулювання раціонального використання техніки, оплата праці залежала від техніко-економічних досягнень, підвищувалася культура виробництва. Завод став рентабельним і 1935 дав 11 млн крб. прибутку. Поширення досвіду макіївців у всесоюзному масштабі дало змогу 1936 скасувати державну дотацію для підприємств важкої промисловості.

Під час московського процесу над «троцькістсько-зінов'євським центром» влітку 1936 почалося цькування Г. 1937 його заарештували за звинуваченням у належності до троцькістської терористичної організації, що нібито діяла в Донбасі. Виїзна сесія військової колегії Верховного суду СРСР на закритому судовому засіданні в Києві 1 вересня 1937 винесла йому смертний вирок, який було виконано того ж дня. Реабілітований 26 травня 1956.

• орден Леніна (23.03.1935)

• Лихолобова З. Г. Ґвахарія Георгій Віссаріонович [Архівовано 15 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.