Гельмінтози

Гельмінтози
Процес звільнення хворого від стьожкового гельмінта. Протяжність тіла гельмінта свідчить про те, що це, скоріше за все, ціп'як бичачий[1] (літографія, Ланглюм (фр. Langlumé), 1823 р.).
Спеціальність	інфекційні хвороби
Причини	інфекція
Препарати	Ніклозамід[2], тіабендазолd[2], альбендазол[3], cambendazoled[4], emodepsided[5] і disophenold[6]
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11	1F90
МКХ-10	B65.0-B83.0
DiseasesDB	28826
MeSH	C03.335
Helminthiases у Вікісховищі

Гельмінто́зи (англ. helminthiasis) — інфекційні паразитарні хвороби, які спричинюють гельмінти. Гельмінтози у більшості країн світового медичного простору зараховують як до паразитарних, так і до інфекційних хвороб.

• Третє місце у світі по захворюваності серед інфекційних хвороб займають кишкові гельмінтози;
• 25 % населення Землі уражено гельмінтозами;
• за оцінками близько 100 млн дітей мають затримку в рості та інші серйозні негаразди через гельмінтози;
• кожен житель тропіків уражений в середньому 3—4 гельмінтозами, субсахарної Африки — 2—3; Азії, Південної та Центральної Америки — 1;
• в Європі уражений щонайменше 1 гельмінтозом кожен третій житель;
• на території Україні можуть зустрічатися близько 30 гельмінтозів.

• приблизно два мільярди людей потерпають через геогельмінтози по всьому світу, серед них абсолютно переважають нематодози^[7];
• ентеробіоз в розвинених країнах помірного клімату уражає від 10 до 90 % населення;
• у світі хворіє на аскаридоз 1,22 мільярда людей, більше 600 тисяч помирає, переважно дітей^[8];
• на трихоцефальоз хворіє близько 795 млн людей, у зоні тропіків і субтропіків інвазію виявляють у 40—50 % дитячого населення, в зоні помірного клімату — до 36 %. У деяких тропічних країнах рівень ураженості місцевого населення досягає 90 %^[9];
• близько 1,4 мільярда людей в 73 країнах потенційно можуть бути заражені на лімфатичні філяріїдози, близько 120 млн хворіють, а 40 млн. людей через ці хвороби є інвалідами^[10];
• на анкілостомідоз та некатороз хворіє 1,05 мільярдів жителів планети. В Індії через це економічні втрати складають 842 млн. доларів США на рік. 40 млн вагітних мають анемію через ці гельмінтози^[11];
• шистосомози потенційно загрожують 700 млн людей у світі в 78 країнах, а 249 млн є зараженими й отримують відповідне лікування^[12];
• стронгілоїдозом уражені близько 100 млн осіб^[13];
• сліпота від онхоцеркозу на сьогодні реєструється у 31-й країні Африки і 5-ти країнах Південної Америки^[14]
• трематодозами уражено близько 50 млн осіб у світі^[15].

В Україні офіційно щорічно реєструється 400—600 тис. захворілих, переважно на ентеробіоз й аскаридоз.

У клінічному перебігу гельмінтозів виділяють:

• Гостра фаза тривалістю від 1 тижнів до 3 місяців з можливими проявами у вигляді:

  підвищення температури тіла;

  шкірних висипань;

  лімфаденопатії;

  еозинофілії та гіпереозінофілії;

  різноманітних органних ушкоджень.

• Хронічна фаза (патогенний вплив на людський організм визначається видом, локалізацією і способом харчування гельмінта, інтенсивністю інвазії), яка проявляється:

  порушенням харчування хворого;

  анемізацією;

  механічним пошкодженням тканин у зоні паразитування гельмінта;

  алергічними й токсичними реакціями;

  зниженням загальної та місцевої реактивності;

  канцерогенною дією.

Такі виражені клінічні й лабораторні прояви спостерігаються при масивних інвазіях, серйозних супутніх захворюваннях, загальному ослабленні організму. При невеликих рівнях зараження гостра й, навіть, хронічна фази можуть перебігати малосимптомно або, взагалі, приховано.

Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад! Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря.

Сучасні методи діагностики глистяних інвазій на сьогодні включають:

• мікроскопічний:

• копровоскопія з використанням різних методик:

 — нативний мазок фекалій для виявлення яєць гельмінтів;

 — товстий мазок фекалій з целофаном по Като для виявлення яєць гельмінтів;

 — після зішкребу з періанальних складок для виявлення яєць та гострика;

 — методика липкої стрічки Грехема;

 — методика Гіммельфарба при ентеробіозі;

 — методика мікроскопії калу після попереднього збагачення флотацією чи осадженням (методики Телемана, Фюллеборна, Калантарян, Рітчі та ін.);

 — методика очищення калу детергентами (пральні порошки) від супутніх біологічних домішок;

 — методика мікроскопії консервованих мазків фекалій після очищення калу детергентами;

• виявлення живих личинок гельмінтів (закручування по Шульману, методики Бермана, Брумпта, Харада-Морі та ін.) — методика прямої мікроскопії проглотид стрічкових гельмінтів,
• методика мікроскопії на яйця дуоденального вмісту, мокротиння, сечі, крові тощо при позакишкових гельмінтозах;

• патоморфологічний — дослідження біоптатів м'язів при трихінельозі, тканин при цистицеркозі тощо;
• цитологічний — дослідження вмісту паразитарних кіст при ехінококозі й альвеококозі;
• серологічний — різного роду серологічні реакції (РНГА, РЗК, РІФ та ін.);
• топічна діагностика — ультразвукове дослідження органів, МРТ, КТ та ін.

Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад! Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря.

Повинні відповідати наступному:

• призначення протигельмінтних препаратів необхідно проводити з урахуванням особливостей паразита;
• при масивній інвазії, особливо у дітей, щоб уникнути токсичних реакцій внаслідок масивної загибелі гельмінтів, слід починати протигельмінтну терапію з половинної дози препарату;
• терапія повинна бути комплексною, спрямованої не тільки на знищення гельмінта, але і на ліквідацію наслідків його життєдіяльності: алергічних розладів, анемії (дифілоботріоз), запалення жовчовивідних шляхів (опісторхоз) та ін.;
• лікування повинно проводиться під суворим контролем паразитологічних методів — для вирішення питання, чи відбулась повна санація хворого від гельмінта;

Синтетичні препарати поділяють на:

• засоби, що порушують функцію нервово-м'язової системи у круглих червів (піперазин, левамізол, пірантел);
• засоби, що паралізують нервово-м'язову систему у стрічкових червів й сисунів (празиквантел);
• засоби, що порушують утилізацію глюкози у різних гельмінтів (мебендазол, альбендазол);^[16]

При деяких гельмінтозах на перший план виступає хірургічне лікування — при дирофіляріозі, деяких цестодозах — ехінококозі, альвеококозі, цистицеркозі тощо.

При певних кишкових гельмінтозах важливим фактором в лікуванні є введення кисню усередину кишечника. Можливе використання рослинних протигельмінтних препаратів (полин цитварний квітки (Flores Cinae), пижмі квітки (Flores Tanaceti), насіння гарбуза (Semen cucurbitae)), хоча їхня ефективність менша, аніж у синтетичних препаратів.

• Ліки для вигнання глистів («умертвіння черв'яків»), описання яких містить папірус Еберса, включає серед інших компонентів і «кісточки фініків і рослини дісарт по 1/8 частини, солодкого пива — 25 частин». Пропис закінчується словами: «зварити, змішати, випити — вийде зараз». Арнольд з Віланова — один з авторів Салернського Кодексу здоров'я (Regimen Sanitatis Salernitanum) на початку XIV ст. рекомендує інший засіб: «Не цурайтесь від м'яти за те, що вона не поспішно з живота і шлунка глистів та черв'яків виганяє».
• Ібн-Сіна (980—1037) наводить такі ознаки наявності у хворого паразитичних черв'яків: слинотеча, нудота та метеоризм після їжі, скрип зубами, особливо уві сні. Для лікування «демонів» аскарид, Ібн-Сіна рекомендує пити настій цитварного полину з молоком, а від гостриків приймати оман та чистотіл з цукром, запиваючи водою. Ці рекомендації з точки зору сучасної медицини не викликають заперечень, хоча, безумовно, сучасні препарати є значно більш ефективними і менш токсичними.
• Митрополит Серафим (Чичагов), у своїх «Медицини бесідах» дає рецепт: «Дві столові ложки очищеного гарбузового насіння дрібно потовкти, і залити чотирма ложками спирту. Настоювати три дні. Процідити і приймати теж три дні. Схема прийому: по двадцять крапель настоянки на столову ложку води щогодини».

Включає комплекс заходів — санітарний благоустрій населених місць, охорона ґрунту і води від забруднення фекаліями, знешкодження нечистот, призначених для добрив, а також систематична боротьба з мухами. Сувора ветеринарна експертиза м'ясних продуктів на наявність трихінел, фін бичачого й свинячого цип'яків тощо.

Ретельне миття рук перед їжею, після відвідування туалету, контакту з землею. Ретельне миття овочів, ягід і фруктів; достатня термічна обробка м'ясних і рибних продуктів. Бажано утримуватися від купання в забруднених прісних водоймах, розташованих неподалік від пасовищ, водопоїв тварин та ін.^[17]
Широка санітарна пропаганда серед населення. При появі підозри про наявність гельмінтів — звернутися до лікаря. Потрібно масове планове обстеження населення з метою виявлення та лікування інвазованих гельмінтами.

• Гельмінти

• Інфекційні хвороби (підручник) (за ред. О. А. Голубовської). — Київ: ВСВ «Медицина» (2 видання, доповнене і перероблене). — 2018. — 688 С. + 12 с. кольор. вкл. (О. А. Голубовська, М. А. Андрейчин, А. В. Шкурба та ін.) ISBN 978-617-505-675-2 / С. 163—218
• Возіанова Ж. І.  Інфекційні і паразитарні хвороби: В 3 т. — К.: «Здоров'я», 2008. — Т.1.; 2—е вид., перероб. і доп. — 884 с. ISBN 978-966-463-012-9
• А. М. Бронштейн, А. К. Токмалаев. Паразитарные болезни человека. Протозоозы и гельминтозы. — Москва. Изд-во Российского Университета Дружбы Народов. — 2004 г. — 206 с. ISBN 5-209-01361-8 (рос.)
• Паразитарные болезни человека (Шабловская Е. А., Падченко И. К., Мельник М. Н. и др.). — К.: Здоров'я, 1984. — 160 с. (рос.)
• А. М. Зюков за участі Б. Я. Падалки. Гострі інфекційні хвороби та гельмінтози людини. — 2е вид., доп. — Державне медичне видавництво УРСР. Київ. — 1947 р.— 394 с.

• Глистяні інвазії [Архівовано 4 травня 2016 у Wayback Machine.]
• Глистяні інвазії [Архівовано 4 травня 2016 у Wayback Machine.]