Геморагічна гарячка

Геморагічна гарячка
Спеціальність	інфекційні хвороби
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11	1D86
МКХ-10	A96-A99
MeSH	D006482
SNOMED CT	240523007
Viral hemorrhagic fevers у Вікісховищі

Геморагі́чна (геморагі́йна) гаря́чка — медичний термін, назва перебігу деяких вірусних хвороб, для якого характерно наявність підвищення температури тіла до високих цифр (гарячки) та геморагічного (або геморагійного) синдрому. Для означення ведучого перебігу такі вірусні хвороби у своїй назві містять поняття (термін) «геморагічна гарячка» з додаванням особливостей певної хвороби, наприклад, геморагічна гарячка з нирковим синдромом, або назви географічного місця, де було вперше знайдено вірусу хвороби, як то, геморагічна гарячка Ебола, або назву регіону, де така хвороба поширена, зокрема Крим-Конго геморагічна гарячка.

У патогенезі таких хвороб спостерігається ураження судин, що призводить до розвитку геморагічного синдрому (або іноді його називають тромбогеморагічним синдромом або ДВЗ-синдромом) у вигляді крововиливів у шкіру, внутрішні органи, різноманітних кровотеч, тромбозів судин. Клінічний аналіз крові у більшості випадків виявляє спочатку лейкопенію, потім тромбоцитопенію. Частина геморагічних гарячок одночасно належить до арбовірусних хвороб — тих, які передаються через укус комах.

Геморагічні гарячки зумовлюють віруси чотирьох родин^[1][2]:

• Аренавіруси (Arenaviridae)
  • вірус Ласса (Гарячка Ласса)
  • вірус Хунін (Аргентинська геморагічна гарячка)
  • вірус Мачупо (Болівійська геморагічна гарячка)
  • вірус Гуанаріто (Венесуельська геморагічна гарячка)
  • вірус Себія (Бразильська геморагічна гарячка)
• Бун'явіруси (Bunyaviridae)
  • вірус геморагічної гарячки з нирковим синдромом
  • вірус геморагічної гарячки Крим-Конго
  • вірус гарячки Рифт Валлі
• Філовіруси (Filoviridae)
  • віруси Марбург (гарячка Марбург)
  • вірус Ебола (гарячка Ебола)
• Флавівіруси (Flaviviridae)
  • вірус хвороби К'ясанурського ліса
  • вірус омської геморагічної гарячки
  • вірус жовтої гарячки
  • вірус гарячки денге

Діагноз підтверджується серологічними та вірусологічними методами дослідження. Для серодіагностики використовують наступні методи аналізу наростання антитіл:

• РН (реакція нейтралізації)
• РГГА (реакція гальмування гемаглютинації)
• РЗК (реакція зв'язування комплементу)
• РІА (радіоімунний аналіз) з парними сироватками

• Інфекційні хвороби (підручник) (за ред. О. А. Голубовської). — Київ: ВСВ «Медицина». — 2012. — С. 778 — 12с. кольор. вкл. (О. А. Голубовська, М. А. Андрейчин, А. В. Шкурба та ін.) ISBN 978-617-505-214-3
• Возіанова Ж. І.  Інфекційні і паразитарні хвороби: У 3 т. — К.: «Здоров'я»,2003. — Т.3.; — 848 с. ISBN 5-311-01326-5
• Юрий Лобзин, Константин Жданов. — Руководство по инфекционным болезням в 2-х кн. — Фоліант. СПб. 4-е издание. — 2011. —1408 с. ISBN 978-5-93929-218-4, ISBN 978-5-93929-215-3

• http://emedicine.medscape.com/article/969877-overview [Архівовано 6 листопада 2013 у Wayback Machine.]
• http://www.who.int/topics/haemorrhagic_fevers_viral/ru/ [Архівовано 24 квітня 2013 у Wayback Machine.];
• http://www.infectology.ru/nosology/infectious/viral/hemor_all.aspx [Архівовано 27 серпня 2013 у Wayback Machine.];

• Геморагічна гарячка з нирковим синдромом
• Хвороба, яку спричинює вірус Ебола
• Жовта гарячка
• Гарячка денге
• Хвороба, яку спричинює вірус Марбург
• Гарячка Ласса
• Крим-Конго геморагічна гарячка