Гендрік Петрюс Берлаге
Гендрік Петрюс Берлаге (нід. Hendrik Petrus Berlage, МФА: [ˈɦɛndrɪk ˈpeːtrʏs ˈbɛrlaːɣə], часто зустрічається варіант імені Петрус; *12 лютого 1856, м. Амстердам, Нідерланди — 12 серпня 1934, Гаага, Нідерланди) — видатний нідерландський архітектор (працював у функціоналізмі, починав з еклектики, використовував історизм). Погляди Берлаге на шляхи розвитку архітектури, викладені ним в численних теоретичних працях, зробили великий вплив на сучасне нідерландське зодчество. З життя і творчостіРанні рокиГендрік Петрюс Берлаге народився в заможній, ліберально налаштованій родині, що проживала на набережній каналу Кейзерсграхт (нід. Keizersgracht) у самому центрі Амстердама. За декілька років сім'я Берлаге переїхала до Арнема, де Гендрік отримав середню шкільну освіту. За час арнемського періоду життя майбутнього архітектора його мати померла, а батько повторно одружився. Протягом року Гендрік Петрюс відвідував курси живопису в Державній академії образотворчих мистецтв в Амстердамі (попередниця Академії Рітвельда), але потім предметом його інтересів стала архітектура. У 1875—78 роках Берлаге навчався в Швейцарської вищій технічній школі (Цюрих), де познайомився з ідеями Готфріда Земпера, професора архітектури цього навчального закладу з 1855 по 1871 роки, і концепцією «ідеального дому» Ежена Віолле-ле-Дюка. Щоб поглибити отримані теоретичні знання, в 1880—81 роках Гендрік Берлаге здійснив мандрівку рядом країн Європи, відвідавши Італію, Австрію та Німеччину. Після повернення до Нідерландів Берлаге, спільно з Теодорусом Сандерсом (нід. Theodorus Sanders) заснував архітектурне бюро в Амстердамі. Разом із Сандерсом вони спроєктували ряд будівель у неоренесансному стилі. Незалежний архітекторУ 1889 році Гендрік Берлаге почав самостійну роботу, відкривши власне архітектурне бюро. Спочатку він наслідував пануючим на той час архітектурним стилям, але потому взявся експериментувати, змішуючи в своїх проєктах елементи модерну і раціоналізму. Одним з плодів цих експериментів стало оформлення комплексу будівель Страхової компанії Нідерландів, до роботи над яким у 1890-х Берлаге був запрошений як дизайнер. Приблизно в той же час архітектором були створені проєкти вілли Генні в Гаазі та будівлі Синдикату огранщиків діамантів у Амстердамі (1899-1900). Вже в 1889 році він представив на Всесвітній виставці в Парижі оригінальний проєкт мавзолею[1]. До цього ж періоду належать численні публікації Берлаге у виданнях, присвячених архітектурі. У 1897—1903 роках за проєктом Гендріка Петрюса Берлаге було споруджено будинок Амстердамської біржі (нині називається біржею Берлаге), що є навідомішим творінням архітектора, включене ЮНЕСКО до нідерландського списку об'єктів Світової спадщини[2]. У своєму проєкті Берлаге гармонійно об'єднав середньовічні традиції національної нідерландської архітектури з сучасними технічними рішеннями. Характерними ознаками стилю будівлі є так зване «чесне» використання матеріалів (всі матеріали повинні легко впізнаватися) та чіткість конструкції, позбавлена зайвого декорування. Основний будівельний матеріал — неоштукатурена цегла, поєднана з природним світлим каменем. Стиль, у якому побудована Амстердамська біржа, згодом стане відомий як раціоналізм. Вплив цього стилю буде відчуватися в нідерландській архітектурі до 1950-х років[1]. Берлаге є автором низки масштабних містобудівних проєктів. Так, у 1902 році він розробив плани розширення Амстердама (південну частину міста мали повністю реконструювати, зокрема райони міських нетрів замінити економічними будинками для робітничого класу[3]), реконструкції Гааги (1908—09) і Утрехта (1921). Його проєкти передбачали гармонійний зв'язок історичного центру міста з новими районами, які планувалося забудовувати блоковими будинками невеликої висоти, і які утворювали б чіткі перспективи. Особливістю стилю Берлаге був функціональний підхід до проєктування будинків з використанням лаконічних, але дуже естетичних деталей. Крім власне архітектурних проєктів, Берлаге займався також проєктуванням меблів, дизайном шпалер, килимів і скляного посуду. Меблі Берлаге, зокрема, продавалася в амстердамському магазині «Het Binnenhuis», який спеціалізувався на продажу предметів прикладного мистецтва в стилі нідерландського модерну[4]. Берлаге відстоював концепцію «краси оголеної стіни». В одній з лекцій він так визначає своє архітектурне кредо:
Впливи на Берлаге, вплив БерлагеУ 1911 році Г. П. Берлаге відвідав США. Цей візит і знайомство з роботами Френка Ллойда Райта, Генрі Гобсона Річардсона, Луїса Саллівена справили значний вплив на його подальшу творчість[1]. Берлаге мав соціалістичні переконання, що виявлялося навіть у його архітектурі. У 1929 році митець відвідав СРСР і незабаром після поїздки вступив до лав Комуністичної партії Нідерландів. Соціалістичні погляди Берлаге привели його до ідеї «суспільного мистецтва» (нід. Gemeenschapskunst), що виражалася у спільній роботі представників різних видів мистецтва над творами, призначеними приносити суспільну користь[1]. Діяльність Берлаге справила величезний вплив на сучасну архітектуру Нідерландів. Серед його послідовників можна назвати представників архітектурних шкіл XX століття — група «Де Стиль» і Амстердамська школа. На честь Берлаге названо заснований у 1990 році Інститут Берлаге, вищий навчальний заклад і дослідницький інститут, який займається питаннями архітектури і дизайну. Вибрані проєктиСеред реалізованих проєктів Г. П. Берлаге:
Головні наукові праці
Галерея робіт
Виноски
Джерела та література
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
