Генріх IV Ройсс-Кестріцький (1821–1894)

Генріх IV Ройсс-Кестріцький
Народився	26 квітня 1821(1821-04-26)[1]  Дрезден, Німецький союз
Помер	25 липня 1894(1894-07-25) (73 роки)  Ernstbrunnd, Корнойбург, Нижня Австрія
Поховання	Ernstbrunnd
Діяльність	військовослужбовець
Військове звання	генерал
Рід	Reuß zu Köstritzd
Батько	Heinrich LXIII, Prince Reuss of Köstritzd
Мати	Eleonore of Stolberg-Wernigeroded
Брати, сестри	Henry VI Reuss of Köstritzd, Henry X Reuss of Köstritzd, Prince Heinrich XII Reuss of Köstritzd, Генріх XIII Ройсс-Кестріцький, Heinrich XV, Prince Reuss of Köstritzd, Heinrich XVII, Prince Reuss of Köstritzd, Генріх VII Ройсс-Кестріцький, Anna Reuß zu Köstritzd, Princess Johanna Reuss of Köstritzd, Louise Reuss of Köstritzd і Августа Ройсс-Кестріцька
У шлюбі з	Princess Luise Caroline Reuss of Greizd
Діти	Prince Heinrich XXIV Reuss of Köstritzd, Princess Elisabeth Reuss of Köstritzd, Елеонора Ройсс-Кестрицька[1] і Helene Prinzessin Reuss zu Köstritzd[1]
Нагороди

Князь Генріх IV Ройсс-Кестріцький (нім. Heinrich IV. Fürst Reuß zu Köstritz; 26 квітня 1821, Дрезден — 25 липня 1894, замок Ернстбрунн) — німецький офіцер, політик і землевласник, генерал кінноти Прусської армії.

Представник давнього князівського роду Ройсс. Син князя Генріха LXIII і його дружини Елеонори, уродженої графині цу Штольберг-Вернігероде (1801–1827). Навчався в Берлінському університеті. 1 листопада 1845 року вступив в полк Garde du Corps в чині другого лейтенанта без патенту. Він отримав патент 18 серпня 1845 року і був офіційно прийнятий в полк 15 вересня 1845 року. В оцінці від 1845 року командир полку граф Фінк фон Фінкенштайн зазначив: «Він докладає багато зусиль, але не має сприятливих якостей для того, щоб бути кавалеристом. Його освіта та поведінка відмінні». 1 квітня 1851 року йому було надано чотиримісячну відпустку, а 14 жовтня 1851 року принц був звільнений у запас в чині першого лейтенанта з дозволом носити полковий мундир.

ПІсля звільнення принц присвятив себе головним чином управлінню своєю власністю в Австрії. 22 травня 1883 року він був підвищений до генерал-майора, 22 березня 1887 року — генерал-лейтенанта, а 27 січня 1892 року — генерала кінноти.

1 лютого 1878 року Генріх IV перейняв парагій від Генріха LXIX. Це було пов’язано з повним голосом в ландтазі князівства Ройсс молодшої лінії. Відповідно, він був членом ландтагу з 31 жовтня 1880 року до кінця життя. Він також був власником сімейних фідеїкомісів Ернстбрунн і Гагенберг у Нижній Австрії.

27 грудня 1854 року одружився з овдовілою принцесою Луїзою Кароліною Саксен-Альтенбурзькою, уродженою принцесою Ройсс-Грайцькою (3 грудня 1822, Грайц — 28 травня 1875, Ернстбрунн), дочкою князя Генріха XIX. В пари народились 4 дітей:

• Генріх XXIV (1855–1910) — композитор.
• Елеонора (1860–1917) — дружина болгарського царя Фердинанда I.
• Гелена (1864–1876)
• Елізабет (1865–1937)

• Орден Святого Йоанна (Бранденбург), почесний лицар (8 травня 1851)
• Орден Червоного орла
  • 2-го класу із зіркою (1 листопада 1861)
  • 1-го класу
• Орден Вендської корони, великий хрест
• Орден дому Саксен-Ернестіне, великий хрест
• Орден Білого Сокола, великий хрест
• Князівський орден дому Гогенцоллернів, почесний хрест 1-го класу

• Reyk Seela: Landtage und Gebietsvertretungen in den reußischen Staaten 1848/67–1923. Biographisches Handbuch (= Parlamente in Thüringen 1809–1952. Tl. 2). G. Fischer, Jena u. a. 1996, ISBN 3-437-35046-3, S. 245–246.
• Kurt von Priesdorff: Soldatisches Führertum. Band 10, Hanseatische Verlagsanstalt Hamburg, o. O. [Hamburg], o. J. [1942], DNB 986919810, S. 479, Nr. 3338.
• Michael Stolle: Der Komponist Heinrich XXIV. Reuß-Köstritz: ein Meister strenger Schönheit. Hildesheim; Zürich; New York: Georg Olms Verlag, 2016, ISBN 978-3-487-08577-7, S. 41–45.

1. ↑ ^{а б в} Lundy D. R. The Peerage
   d:Track:Q67129259d:Track:Q21401824