Герцшпрунг (місячний кратер)

Герцшпрунг лат. Hertzsprung
1°22′ пн. ш. 128°40′ зх. д. / 1.37° пн. ш. 128.66° зх. д. / 1.37; -128.66
Небесне тіло	Місяць
Діаметр	570[1][2] км
Середня глибина	4500 [1] м
Епонім	Е. Герцшпрунг (1873—1967) — данський астроном
У базах даних	GPN SAI-index=2
Герцшпрунг
Герцшпрунг у Вікісховищі

Кратер Герцшпрунг (лат. Hertzsprung) — величезний кратер в екваторіальній області зворотного боку Місяця, один з найбільших місячних кратерів. Діаметр — 570 км , координати центру — 1°22′ пн. ш. 128°40′ зх. д. / 1.37° пн. ш. 128.66° зх. д. / 1.37; -128.66^[3]. Носить ім'я данського астронома Ейнара Герцшпрунга. Ця назва була затверджена Міжнародним астрономічним союзом в 1970 році^[3].

За розмірами Герцшпрунг перевищує деякі місячні моря видимої сторони. Однак, на відміну від них, лише невелика частина його площі покрита лавою. Це відноситься і до інших ударних структур зворотного боку Місяця: масштаб вулканічних вивержень там був набагато меншим, ніж на видимій стороні. Таким чином, Герцшпрунг є таласоїдом (ударний басейн, не заповнений темною лавою) і називається кратером, а не морем.

Цей кратер утворився в нектарскому періоді^[4] в результаті падіння великого астероїда. Він являє собою багатокільцеву западину. Чітко виражені два кільця: 570 км в діаметрі (основне) і 270 км (внутрішнє). Крім того, в кратері є сліди і інших кілець (400 км і 140 км в діаметрі)^[2]. Середня глибина Герцшпрунга — 4,50 км, об'єм — 640 000 км³ висота валу — 1,06 км. У межах внутрішнього кільця поверхня більш гладка і молода, ніж зовні. Це говорить про те, що вона покрита лавою, що вилилась значно пізніше утворення кратера. З кратером пов'язана негативна гравітаційна аномалія: гравітаційне прискорення там знижене на 45 мГал^[5].

Герцшпрунг істотно зруйнований наступними ударами, які залишили на ньому безліч менших кратерів. Його вал на північному сході перекритий 120-кілометровим кратером Майкельсон, а на заході — 100-кілометровим кратером Вавилів. Інші найближчі сусіди Герцшпрунга — кратери Лукрецій на південному сході, Еванс на південному заході, Чосер на заході, Грігг на півночі.

Герцшпрунг покритий викидами від удару, що утворив басейн Моря Східного^[2]. На ньому багато вторинних кратерів цього басейну (утворених тілами, викинутими при цьому ударі). Деякі з таких кратерів утворюють ланцюжки. Зокрема, південну частину кратера Герцшпрунг перетинає ланцюжок Лукреція. Променевої системи Герцшпрунг не має.

Ці кратери, розташовані всередині кратера Герцшпрунг і на його краю, носять його ім'я з додаванням великої латинської літери:

• Утворення сателітного кратера Герцшпрунг S відноситься до нектарського періоду^[4].
• Утворення сателітного кратера Герцшпрунг V відноситься до пізньоембрійської епохи.

• Список кратерів на Місяці
• Місячний кратер
• Морфологічний каталог кратерів Місяця
• Планетна номенклатура
• Селенографія
• Мінералогія Місяця
• Геологія Місяця
• Пізнє важке бомбардування

• Найбільший місячний кратер [Архівовано 19 червня 2012 у Wayback Machine.]
• Andersson, LE; Whitaker, EA, (1982). NASA Catalogue of Lunar Nomenclature [Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.]. NASA RP-1097.
• Bussey, B.; Spudis, P. (2004). The Clementine Atlas of the Moon. New York: Cambridge University Press. ISBN 0-521-81528-2.
• Cocks, Elijah E.; Cocks, Josiah C. (1995). Who's Who on the Moon: A Biographical Dictionary of Lunar Nomenclature. Tudor Publishers. ISBN 0-936389-27-3.
• McDowell, Jonathan (July 15, 2007). «Lunar Nomenclature». Jonathan's Space Report. Retrieved 2007-10-24.
• Menzel, DH; Minnaert, M.; Levin, B.; Dollfus, A.; Bell, B. (1971). «Report on Lunar Nomenclature by The Working Group of Commission 17 of the IAU». Space Science Reviews 12: 136.
• Moore, Patrick (2001). On the Moon. Sterling Publishing Co. ISBN 0-304-35469-4.
• Price, Fred W. (1988). The Moon Observer's Handbook. Cambridge University Press. ISBN 0-521-33500-0.
• Rükl, Antonín (1990). Atlas of the Moon. Kalmbach Books. ISBN 0-913135-17-8.
• Whitaker, Ewen A. (2003). Mapping and Naming the Moon. Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-54414-6.
• Wlasuk, Peter T. (2000). Observing the Moon. Springer. ISBN 1-85233-193-3.

• Карти: північно-західна [Архівовано 13 грудня 2016 у Wayback Machine.], північно-східна [Архівовано 30 березня 2021 у Wayback Machine.], південно-західна [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] і південно-східна [Архівовано 29 березня 2021 у Wayback Machine.] частини кратера
• Герцшпрунг [Архівовано 31 травня 2018 у Wayback Machine.] на The-Moon Wiki