Місячне море

Місячне море — рівнина на Місяці, вкрита темною застиглою лавою.

Вперше сучасні назви місячних морів з'явилися на карті Місяця, складеній 1651 року італійським астрономом Джованні Річчолі й італійським фізиком Франческо Грімальді. Води, як з'ясувалося пізніше, в них не було, але термін «море» і наведені на карті назви морів збереглися донині. Сучасний список місячних морів затвердив Міжнародний астрономічний союз.

Моря є найбільшими деталями місячного рельєфу. Це низовини (наприклад, Море Дощів розташоване на 1-3 км нижче середнього рівня поверхні Місяця) з рівним вкритим лавою дном, на якому трапляються складки та невеликі гори. Застигла лава більш темна, ніж решта поверхні Місяця, і саме цим пояснюється сірувато-коричневий відтінок, характерний для місячних морів. Моря покриті вулканічними породами, в основному базальтами. Обриси більшості місячних морів округлі, оскільки вони утворилися у величезних кратерах (імпактних басейнах). Більшість з них утворилася в пізньоімбрійській епосі, в основному 3,8-3,6 млрд років тому^[1]. Найбільше місячне море — Океаном Бур розміром 2000 км.

Моря (разом із озерами, затоками тощо, а також із безіменними «морськими» ділянками) вкривають 17 % поверхні Місяця. Однак через невелику товщину вони складають <1 % об'єму місячної кори. Їх сумарна площа — 6,3 млн км², а об'єм оцінюють у 10 млн км^3[1].

На дні кратера Грімальді на краю Океану Бур наземними методами досліджень виявлені ільменіти — породи, що містять кисень. У морях мало кратерів. Крайовим зонам морів, які нагадують затоки, а також темним западин у вигляді озер, були дані відповідні їх увазі назви^[2]. Навколо багатьох морів розташовані кільцеподібні гірські хребти. Море Дощів оточують Альпи, Кавказ, Апенніни, Карпати, Юра. Море Нектару — гори Алтай і Піренеї. Море Східне оточене Кордильєрами і горами Рука. У морях іноді зустрічаються урвища — скиди; найвідоміше урвище — Пряма Стіна знаходиться в Морі Хмар.

На зворотному боці Місяця морів небагато і вони невеликого розміру. Є припущення, що морські формації на Місяці сформувалися в результаті лише декількох зіткнень. Утворилися в результаті ударів кратери заповнилися лавою і породили маскони. Лавові породи важче материкових, що могло викликати асиметрію у розподілі місячної маси, внаслідок чого тяжіння Землі назавжди закріпило «морську» півкулю Місяця в напрямку нашої планети^[3]. Зворотному боку Місяця властиві таласоїди — величезні кратери, що не містять лави. Море Східне, Море Москви та інші мають два кільцевих вали — зовнішній і внутрішній, зі співвідношенням діаметрів 2/1. Іноді внутрішні кільця сильно зруйновані.

• Море Пізнане отримало свою назву після того, як в 1964 р. тут опустився американський зонд «Рейнджер-7».
• Море Спокою знамените тим, що саме тут людина вперше ступила на місячну поверхню 20 липня 1969 р. Це був американський астронавт Нейл Армстронг.
• В Морі Достатку радянський зонд «Луна-16» (1970) взяв пробу місячного ґрунту і доставив її на Землю.
• На південь від Затоки Райдуги проводив дослідження перший планетохід «Луноход-1» (1970 -1971).
• На кордоні Моря Ясності проводив дослідження планетохід «Луноход-2»

Українська назва — латинська назва

• Океан Бур — Oceanus Procellarum (1)

• Море Вологості — Mare Humorum (6)
• Море Східне — Mare Orientale
• Море Хвиль — Mare Undarum (14)
• Море Гумбольдта — Mare Humboldtianum (19)
• Море Дощів — Mare Imbrium (2)
• Море Змії — Mare Anguis (18)
• Море Достатку — Mare Fecunditatis (12)
• Море Крайове — Mare Marginis (16)
• Море Криз — Mare Crisium (17)
• Море Нектару — Mare Nectaris (11)
• Море Хмар — Mare Nubium (7)
• Море Островів — Mare Insularum' (4)
• Море Пари — Mare Vaporum (8)
• Море Піни — Mare Spumans (13)
• Море Пізнане — Mare Cognitum (5)
• Море Сміта — Mare Smythii (15)
• Море Спокою — Mare Tranquillitatis (10)
• Море Холоду — Mare Frigoris (3)
• Море Південне — Mare Australe
• Море Ясності — Mare Serenitatis (9)

• Затока Вірності — Sinus Fidei (23)
• Затока Спеки — Sinus Aestum (24)
• Затока Місячника — Sinus Lunicus (22)
• Затока Любові — Sinus Amoris (29)
• Затока Веселки — Sinus Iridum (21)
• Затока Роси — Sinus Roris (20)
• Затока Слави — Sinus Honoris (26)
• Затока Згоди — Sinus Concordiae (28)
• Затока Суворості — Sinus Asperitatis (27)
• Затока Успіху — Sinus Successus (30)
• Затока Центральна — Sinus Medii (25)

• Озеро Благоговіння — Lacus Timoris
• Озеро Весни — Lacus Veris
• Озеро Вічності — Lacus Temporis
• Озеро Зими — Lacus Hiemalis
• Озеро Справедливості — Lacus Bonitatis
• Озеро Літа — Lacus Aestatis
• Озеро Надії — Lacus Spei
• Озеро Наполегливості — Lacus Perseverantiae
• Озеро Ніжності — Lacus Lenitatis
• Озеро Ненависті — Lacus Odii
• Озеро Осені — Lacus Autumni
• Озеро Смутку — Lacus Doloris
• Озеро Переваги — Lacus Excellentiae
• Озеро Радості — Lacus Gaudii
• Озеро Смерті — Lacus Mortis
• Озеро Сновидінь — Lacus Somniorum
• Озеро Щастя — Lacus Felicitatis

• Болото Гниття — Palus Putredinis
• Болото Сну — Palus Somni
• Болото Епідемій — Palus Epidemiarum

Українська назва — латинська назва.

• Море Мрії — Mare Ingenii
• Море Москви — Mare Moscoviense

• Озеро Забуття — Lacus Oblivionis
• Озеро Самотності — Lacus Solitudinis
• Озеро Задоволення — Lacus Luxuriae

Українська назва — латинська назва.

• Море Бажання — Mare Desiderii
• Море Мале — Mare Parvum
• Море Негоди — Mare Hiemis
• Море Непізнане — Mare Incognito
• Море Нове — Mare Novum
• Море Струве — Mare Struve

• Болото Туманів — Palus Nebularum

• Затока Гей-Люссака — Sinus Gay-Lussac
• Затока Пьєтросул — Sinus Pietrosul

• Списки морських ділянок Місяця, затверджені Міжнародним астрономічним союзом: океан [Архівовано 16 серпня 2013 у Archive.is], моря [Архівовано 3 січня 2015 у Wayback Machine.], озера [Архівовано 29 січня 2015 у Wayback Machine.], затоки [Архівовано 29 січня 2015 у Wayback Machine.], болота [Архівовано 29 січня 2015 у Wayback Machine.]