Гладишовський Антін Омелянович
![]() Антін Омелянович Гладишовський (5 травня[2] 1881,[3][4][5][6], Тернопіль, нині Україна — 12 жовтня 1923, Львів) — український громадський, економічний і культурно-освітній діяч. ЖиттєписБатько — повітовий[7] лікар-русин[8] Омелян Гладишовський.[9], якого в 1898 році обрали послом до Галицького крайового сейму. При цьому він переміг на виборах Івана Франка, хоча лікаря вважали технічним кандидатом (Степан Новаківський називав його урядовим кандидатом[10]). Є твердження, що йому допомагали польські політичні кола, які не хотіли бачити Франка в сеймі[11]. Яцко Остапчук у своїх спогадах стверджував, що на виборах переміг Франко, однак після тривалої паузи оголосили, що з перевагою в 4 голоси послом став лікар Гладишовський, якого підтримували як поляки, так і майже всі духівники-греко-католики[8]. Газета «Громадський голос» писала, що в жовтні 1898 року під час розгляду в Тернопільському суді позову щодо побиття Іваном Франком селянина Михайла Підгайного, який був наклепом, останній одному зі свідків сказав, що «мав відкричати своє, бо я дістав від Гладишовського 20 зр.» (золотих ринських).[12] Закінчив цісарсько-королівську гімназію в Тернополі (потім Перша тернопільська гімназія)[13]. За спогадами Іванни Блажкевич, у 1898 році як учень 7 класу сказав батькові — повітовому лікарю: «Чи ви, тату, знаєте, проти кого висуваєте свою кандидатуру на посла? Як ви можете ставати на дорозі такої великої людини, як Франко? Тату, що ви робите?»[7] Навчався на правничому факультеті Віденського університету[13][14]. За одними даними, закінчив Торгову академію у Львові[14], за іншими, навчався у такому ж закладі у Відні[13]. У 1912—1923[3][13] роках був директором «Крайового союзу кредитового» у Львові. Також був діяльним у різних українських організаціях: член надзірної[15] ради Ревізійного союзу українських кооператив, Контрольної комісії Крайового союзу господарчо-торгових спілок, товариства «Сільський господар», видавничої спілки «Діло». У 1914 та 1919—1923 роках — голова вчительського товариства «Рідна школа». Помер у Львові на 42 році життя о 5 ранку 12 жовтня 1923 року. Парастас за померлим відбувся в каплиці Боїмів, поминальне богослужіння відправили в соборі святого Юра. Похований на полі № 5 Личаківського цвинтаря. Син[13] Олександер (1888[3]—1966, США) — перший секретар посольства УНР в Швейцарії, Данії, проживав у маєтку в с. Купчинці.[16] Примітки
Джерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia