Годованець Микита Павлович

Микита Павлович Годованець
Микита Павлович Годованець
Народився	26 вересня 1893 ; Вікнина, Тернівська волость, Подільська губернія, Російська імперія
Помер	27 липня 1974 (80 років) ; Кам'янець-Подільський, Хмельницька область, Українська РСР, СРСР
Поховання	Руськофільварецьке кладовище
Громадянство	Російська імперія→ УНР→ СРСР
Діяльність	байкар
Alma mater	Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка
Знання мов	українська
Нагороди
	Годованець Микита Павлович у Вікісховищі

Мики́та Па́влович Годόванець (14 (26) вересня 1893(18930926), Вікнина Тернівської волості Подільської губернії, нині Гайворонський район Кіровоградської області — 27 липня 1974, Кам'янець-Подільський) — український поет-байкар, жертва комуністичного терору. Двоюрідний дядько поета Розстріляного Відродження Панька Педи.

Біографія

Народився у багатодітній селянській сім'ї. Батьки були неписемні, але дбали про освіту дітей. Хлопця вчив Йосип Чайка, який приносив йому книги з власної книгозбірні.

Микита Годованець так згадував про своє дитяче читання: «Ухопив я обома руками цю книгу і бігцем подався в шкільний сад, захопивши з собою якийсь підручник та зошит, примостився під яблунею. То був „Кобзар“ Тараса Шевченка. Ні про Шевченка, ні про „Кобзар“ я ще нічого не чув. Розгорнув, читаю… О матінко! Українська книжка! Чисто ж так мати моя говорить. Звикаю до незнайомого правопису, читаю один вірш, другий, третій. А серце горить, грає, кипить. Ой, як же гарно, як цікаво!».^[1]

1906 року закінчив Степашанську вчительську школу. Навчався на дворічних курсах підготовки до університету. Вчителював у церковнопарафіяльних школах сіл Орлівка та Бубнівка на Поділлі. У 1914—1918 роках перебував на військовій службі.

Місяць (від 28 жовтня 1920 року) був вільним слухачем історико-філологічного факультету Кам'янець-Подільського державного українського університету.

Учителював (у 1919—1920 роках — у Голосківській початковій школі), працював у редакціях газет «Червоний край» (Вінниця), «Радянська Волинь» (Житомир).

31 січня 1937 року незаконно заарештовано у Києві. Ухвалою особливої наради при НКВС від 13 червня 1937 року вислано на Середню Колиму, де пробув до 1947 року. Лише 1954 року офіційно дозволено оселитися у Кам'янці-Подільському.

Реабілітовано 11 вересня 1957 року.

Нагороди: Орден «Знак Пошани» (1973).

Творчість

Поезії Годованця вперше опублікували у Києві на шпальтах тижневика «Маяк» у 1913 році.

У 1917 році низка поезій Годованця була опублікована у ревельській газеті^{[джерело?]}.

У 1920 році видали збірку Дем'яна Бєдного «Байки і пісні», яку переклав Годованець.

У 1925 році увійшов до організації «Плуг».

У 1927 році вийшла перша книжка байок «Незаможний Клим» .

1928 рік — «До добробуту й культури».

1929 рік — «Парася на парастасі», «Будяки», «Довгоносики».

1930 рік — «У колективі».

1931 рік — «Трактор і рало».

1932 рік — «Байки».

У 1934-му став членом спілки письменників СРСР.

Після заслання вийшли книжки: «Байки» (1957), «Заяча математика» (1961), «Конвалія і Лопухи» (1966), «Талановита Тріска» (1967).

Оцінка сучасників

Перекладач і літературознавець Феофан Скляр писав:

«Понад тисяча творів, що вийшли з-під його пера — це справжня ріка мудрості. Початок її у джерелах фольклору, в казках і прислів'ях, у піснях і думах. І недаремно його називають патріархом української байки, бо через усе своє життя проніс він у серці незрадливу відданість до цього бойового жанру літератури»^[1].

Пам'ять

25 вересня 1975 року в Кам'янці-Подільському іменем Годованця названо одну з вулиць Нового плану (раніше Садова).
24 вересня 1983 року в Кам'янець-Подільській середній школі № 16 урочисто відкрито музей Годованця. Матеріали для музею, зокрема, надали рідні байкаря — дружина Серафима Годованець, син Анатолій Годованець. Червону стрічку перерізали, зокрема, письменники Іван Сочивець, Полікарп Шабатин.
25 вересня 1983 року в Кам'янці-Подільському на будинку, в якому в 1959—1974 роках жив і працював Микита Годованець, урочисто відкрито меморіальну дошку. Автор пам'ятного знака — народний художник України Еммануїл Мисько, який приїхав зі Львова до Кам'янця-Подільського на ювілейні торжества.
Образ Микити Годованця змальовано в повісті «За Колимою сонце сходить» (1994) і романі «Довга дорога вночі» (1998) українського письменника Мар'яна Красуцького.
11 грудня 2008 року в приміщені картинної галереї Кам'янець-Подільського історичного музею-заповідника відкрито меморіальну кімнату байкаря.

Збірки

«Незаможник Клим» (1927).
«До добробуту й культури…» (1928).
«Парася на парастасі» (1929).
«Будяки» [Архівовано 1 жовтня 2020 у Wayback Machine.], «Довгоносики», «У колектив!» (1930).
«Трактор і Рало» (1931).
«Байки» (1932).
«Байки» (1957).
«Осел на хаті» (1958).
«Байки» (1960).
«Заяча математика» (1961).
«Вужі під яслами», «Байки» (1963).
«Ріка Мудрості. Байки за Езопом» (1964).
«Веселий педант» (1965).
«Конвалія і Лопухи» (1966).
«Афоризми сатирика», «Талановита Тріска», «Байки за Леонардо да Вінчі, Федром, Бабрієм» (1967).
«Байки» (т. 1—2, 1968).
«Байки зарубіжних байкарів у переспівах та перекладах М. Годованця», «Байки і фрашки» (1973).
«Байки» (1987).

Російські переклади

«Соловей в курятнике» (1960).
«Медвежьи танцы» (1967).

Примітки

↑ ^а ^б Тишкевич, Марися (26.09.2021). Микита Годованець: Народу рідному – усе!. Архів оригіналу за 10 січня 2022. Процитовано 10 січня 2022.

Література

Письменники Радянської України: Біобібліографічний довідник. — К., 1970. — С. 91.
Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1979. — Т. 3 : Гердан — Електрографія. — 551, [1] с., [26] арк. іл. : іл., портр., карти + 1 арк с. — С. 78.
Крижанівський С. Годованець Микита Павлович // Українська літературна енциклопедія : В 5 т. / редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. — К. : Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1988. — Т. 1 : А—Г. — С. 439.
…З порога смерті… Письменники України — жертви сталінських репресій. — К., 1991. — С. 138—139.
Мацько Віталій Літературне Поділля. — Хмельницький, 1991. — С. 19.
Мацько Віталій Солона воля — сміх гіркий // Злотонить / Віталій Мацько. — Кам'янець-Подільський, 1994. — С. 214—220.
Літературна Хмельниччина XX століття: Хрестоматія. — Хмельницький, 2005. — С. 58—66.
Петров Ю. Байкар Микита Годованець. — К., 1963.
Альперін Ю. Микита Годованець: Літературний портрет. — К., 1973. — 124 с.
Шеремета Іван. Не відгороджувався від людей: Спогади // Подолянин. — 2003. — 19 і 26 вересня. — С. 5.
Волохівський В'ячеслав Волошковий ювілей: Погляд крізь роки // Подолянин. — 2005. — 8 липня. — С. 5.
Красуцький Мар'ян Довга дорога вночі: Роман. — К.: Український письменник, 1998. — 200 с.
Завальнюк О. М. Історія Кам'янець-Подільського державного українського університету в іменах (1918—1921 рр.). — Кам'янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2006. — С. 543.
Василашко Василь Байка і колючий дріт, або Відомий і невідомий Микита Годованець [Архівовано 4 липня 2007 у Wayback Machine.] // Вітчизна. — 2005. — № 9—10.
Байки Микити Годованця [Архівовано 17 лютого 2020 у Wayback Machine.] // Український Центр.
26 вересня — 110 річниця з дня народження Микити Годованця // Кам'янець-Подільський вісник. — 2003.
Красуцький Мар'ян Розрив-трава на лютих перехрестях: Роман-документ. — Кам'янець-Подільський, 2008. — 192 с.
Сарахан Тетяна Байкар Микита Годованець заробляв фотографією