Дем'ян Бєдний

Дем'ян Бєдний
Дем'ян Бєдний
Ім'я при народженні	рос. Ефим Алексеевич Придворов
Псевдонім	Демьян Бедный
Народився	1 (13) квітня 1883 ; Губівка, Новгородківська волость, Олександрійський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія
Помер	25 травня 1945[…] (62 роки) ; Барвиха[d], Московська область[d]
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	Російська імперія; СРСР
Діяльність	поет, письменник, громадський діяч, журналіст, публіцист
Сфера роботи	поезія, література і публіцистика
Alma mater	Київська військово-фельдшерська школа (1900) і філологічний факультет СПбДУ (1908)
Знання мов	українська і російська
Мова творів	українська і російська
Жанр	поезія, байка, публіцистика і фейлетон
Членство	Всеросійська асоціація пролетарських письменниківd і СП СРСР
Партія	Російська соціал-демократична робітнича партія і КПРС
Учасник	Перша світова війна
Нагороди
	Дем'ян Бєдний у Вікісховищі

Юхим Олексійович Придворов (літературний псевдонім — Дем'я́н Бє́дний^[a]; 13 квітня 1883, Губівка — 25 травня 1945, Барвиха) — російський радянський поет та громадський діяч, один з основоположників соціалістичного реалізму в поезії^[10]. Член правління Всеросійської асоціації пролетарських письменників з 1925 року^[11] та член Спілки письменників СРСР.

Життєпис

Народився 1 [13] квітня 1883(18830413) в селі Губівці (нині Кропивницький район Кіровоградської області, Україна) у сім'ї селянина-бідняка^[10]. 1894 року закінчив сільську школу^[12]. Протягом 1896—1900 років продовжив навчання у Київській військово-фельдшерській школі, де йому як найкращому учневі було дозволено, за високим наказом великого князя Костянтина Костянтиновича, скласти екстерном іспити за курс класичної гімназії з умовою попередньої служби в армії^[13]. У 1900—1904 роках служив у військовому лазареті у Єлисаветграді^[12].

Протягом 1904—1908 років навчався на історико-філологічному факультеті Санкт-Петербурзького університету (не закінчив^[13]). Член Російської соціал-демократичної робітничої партії з 1912 року^[10]. До 1914 року мешкав у Санкт-Петербурзі^[14]. Протягом 1914—1915 років — учасник Першої світової війни, військовий фельдшер^[13].

1916 року повернувся до Петрограда. У 1917 році із захопленням зустрів Жовтневу революцію^[15]. 1918 року переїхав до Москви^[12].

У грудні 1930 року спеціальна Постанова ЦК ВКП(б), у ситуації зростання загальної культури читачів і розквіту багатьох поетичних напрямів, засудила його віршовані фейлетони «Злазь з грубки» і «Без посуду» за оголошення «лінощів» і «сидіння на пічці» мало не «національною рисою росіян»^[13].

Брав участь у цькуванні Олександра Довженка за фільм «Земля»^[14]. Був одним з ініціаторів створення Літературного об'єднання Червоної армії і Флоту, що існувало у 1930—1934 роках^[16].

У 1938 році був виключений з партії^[b] (відновлений посмертно в 1956 році), позбавлений доступу до друку та жив продаж книг з особистої бібліотеки^[13].

В Москві мешкав в будинках на Рождєственському бульварі, № 16 (з 1933 по 1943 рік^[c]) та вулиці Горького, № 8^[17]. Помер 25 травня 1945 у селі Барвисі Московської області^[18] (нині Росія). Похований в Москві на Новодівичому цвинтарі^[19].

Творчість

Друкуватися почав з 1899 року в газеті «Киевское слово»^[20]; у петербурзькому друці — з 1901 року^[21]. Співпрацював з газетами «Звездою» (1911 року опублікував вірші «Про Дем'яна Бідного — мужика шкідливого», звідки і взято псевдонім поета), з 1912 року і до кінця життя — з «Правдою»^[10] (зокрема у № 1 «Правди» на першій сторінці був надрукований його вірш «Полна страданій нашихъ чаша»^[22]); друкувався також у журналах «Русское богатство»^[23], «Сучасний світ»^[24]. Видавався санкт-петербурзьким більшовицьким видавництвом «Життя та знання»^[25].

Перша збірка віршів, пісень, байок, віршованих повістей, фейлетонів — «Байки», видана 1913 року^[9]. 1914 року присвятив Тарасу Шевченку байку «Біля великої могили» спрямовану проти паплюження його пам'яті газетою «Новое время»^[26].

В роки Громадянської війни писав агітаційні вірші та пісні^[20] (зокрема у віші «Маніфест барона фон Врангеля» застосував макаронічну мову^[27]). 1918 року написав популярну пісню «Так як матінка мене проводжала»^[18]. Сатири письменника виходили окремими виданнями у Києві, Одесі, Харкові, друкувалися в газетах^[18]. Його вірші друкувалися на агітплакатах.


«Павук і мухи»	«Міліончик — мільйон»	«Непорушна фортеця»	«Капітал»	«Маніфест барона фон Врангеля»	«Проводи»

Серед інших творів байки, вірші, пісні:

«Диво дивне та інші казки» (1916);
«Всяк Веремій про себе розумій» (1917);
«Правда і Кривда» (1917);
«Про землю, про волю, про робочу долю» (1917, героїко-сатирична епопея); «Зміцнюйте „Правду“» (1917), «Таврійський палац» (1917), «Гатчинський урок» (1919), «Незламна твердиня» (1927), «Ленінграду» (1941), «Неминуче» (1943), «Слава» (1943) — вірші присвячені Ленінграду^[21];
«Про Митьку-бігунця і його кінець» (1918);
«Каїнова спадщина» (1919);
«Пісні минулого» (1919);
«Земля обітована» (1920) — поема;
«Головна вулиця» (опублікована 7 листопада 1922 року^[28]) — поема про революційний народ;
«Праця» (1922), «Тяга» (1924), «Героїчна пам'ятка» (1937) — вірші про героїчну працю радянських людей;
«Як 14-та дивізія в рай йшла» (1923, однойменна п'єса — 1932);
«Робітниче привітання», «Любимому» (1923), «Ленінському набору» (1924), «Сніжинки» (1925), «Ленін з нами» (1944) — вірші присвячені Володимиру Леніну;
«Новий Заповіт без вади євангеліста Дем'яна» (1925);
«Хрюкаючий неп» (1926);
«Танька — Ванька» (1927);
«Ніхто не знав» (1927);
«Пороги», «Квіти і корені», «Колгосп „Червоний кут“» (1936, повість^[d]), «Вставай, Україно», «Біля могили Тараса Шевченка», «Салют переможцям», «Одеса», «Визволителям Полтави» — твори присвячені Україні^[14];
«Москва», «Симфонія Москви», «Москва салютує!», «Столиця — народ» — вірші присвячені Москві^[19].

1920 року за байкою «Про Митьку-бігунця і його кінець» поставлено український фільм з однойменною назвою^[14].

Писав українською мовою («Панська рада (українцям)», «Осиковий кіл раді», «Замість волика»)^[18].

Особливу увагу приділяв антирелігійній пропаганді, був постійним автором газети «Безбожник».

У роки німецько-радянської війни писав патріотичні вірші й поеми («Я вірю в свій народ!» та інші)^[18]. Твори перших місяців війни носять форми заклинання, прокляття, присяги, плачу, прямого заклику^[29]. Друкувався у «Правді», «Известиях», «Комсомольській правді», «Красному флоті» та інших газетах, робив підписи у Вікнах ТАРС^[12].

У перекладі українською мовою вийшли «Байки і віші» (1936), «Вибране» (1951), «Павуки та мухи» (1957). Його твори перекладали Микола Терещенко, Максим Рильський, Валер'ян Поліщук, Іван Кулик, Микита Годованець^[18].

Книжкова збірка поета входить у фонди бібліотеки Літературного музею в Москві^[19]. Деякі оригінали документів поета зберігаються в архіві Інституті світової літератури імені Максима Горького в Москві^[30].

Бібліографія

Зібрання творів в одному томі. Видавництво «Робочої газети», 1922;
Повне зібрання творів у 19 томах. Москва, Держвидав, 1925—1930;
Однотомник. Москва, видавництво «Художня література», 1937;
Вибране. Москва, видавництво «Радянський письменник», 1948;
Зібрання творів у 5 томах. Москва, Держлітвидав, 1948;
Зібрання творів у 8 томах. Москва, видавництво «Художня література», 1964;
Бібліотечка вибраної лірики. Москва, видавництво «Молода гвардія», 1967.

Відзнаки

Георгіївська медаль (1915; за хоробрість)^[12];
орден Червоного Прапора (1923; за агітаційну роботу в лавах Червоної армії)^[31];
орден Леніна (1933; у зв'язку з 50-річчям)^[12].

Вшанування

У 1925 році ім'я «Бєднодем'яновськ» було присвоєно місту Спаську Пензенської області Росії. 13 жовтня 2005 місту повернуто історичну назву;
У 1931 році було відкрито групу арктичних островів, яким було присвоєно назву «Острови Дем'яна Бєдного»;
В його рідному селі Губівці на будівлі середньої школи встановлена мармурова меморіальна дошка, що свідчить про народження поета в цьому селі;
На честь поета названо селище Дем'ян Бєдний Жердевського району Тамбовської області Росії;
1961 року в Москві на честь Дем'яна Бєдного названо вулицю^[32];
У 1963 році Поштою СРСР випущена поштова марка з портретом Дем'яна Бєдного номіналом 4 копійки;
В Москві на будинках на Рождествєнському бульварі, № 16 та Тверській вулиці, № 8, де мешкав поет, встановлені меморіальні дошки^[32];
На честь поета у низки населених пунктів Української РСР були названі вулиці (нині перейменовані), зокрема у Києві, Броварах, Мелітополі, Жмеринці;
1983 року Поштою СРСР випущений маркований конверт з портретом Дем'яна Бєдного;
У 1985 році спущений на воду пасажирський теплохід «Дем'ян Бєдний»^[33] (рос.).


Губівка	Поштова марка	Рождєственський бульвар	Тверська	Конверт	Теплохід

Виноски

↑ Друкувався також під іншими псевдонімами^[9].
↑ Його байка «Борись чи вмирай», відправлена перед публікацією на перегляд Йосипу Сталіну і жорстко ним розкритикована^[13].
↑ З напису на меморіальній дошці.
↑ Нова редакція 1941 року — «Степан Завгородній».