Голембовська Лідія Сергіївна

Голембовська Лідія Сергіївна
Народилася	4 травня 1953(1953-05-04) (72 роки) Київ
Громадянство	СРСР →  Україна
Національність	українка
Діяльність	графіка, мистецтво
Відома завдяки	художниця, графік
Alma mater	Київський художній інститут
Вчителі	В. Чебаник, М. Дерегус
Роки активності	1976-досі
Мати	Голембовська Світлана Владиславівна

Голембо́вська Лі́дія Сергі́ївна (нар. 4 травня 1953 року, Київ, УРСР, СРСР) ― українська художниця, живописець, графік, член НСХУ (1983).

Дочка С. Голембовської, дружина С. Білостоцького.^[1]

Народилася 4 травня 1953 року у Києві у родині художників.

З 1972 по 1978 навчалася на графічному факультеті Київського художнього інституту (викладачем був В. Чебаник). У 1981 році закінчила Вищі Творчі курси Академії мистецтв СРСР у Києві (керівником був М. Дерегус).

З 1976 року ілюструє книжки для видавництв «Веселка», «Мистецтво», «Молодь», «Марка України», «Школа»; журналів «Малятко», «Радуга».

Працювала провідним науковим співробітником Київської дитячої картинної галереї (з 1994 по 2003 рік); одночасно викладачем Експериментальної школи книжкової графіки (з 1994 по 1999 рік); з 2003 року ― викладачем Київського інституту декоративно-прикладного мистецтва і дизайну.^[1]

Учасниця республіканських, міжнародних художніх виставок з 1974 року. Персональні ― у Києві (2002, 2005). Окремі картини зберігаються у Криворізькому краєзнавчому музеї^[1], а також у фондах Міністерства культури України^[2][3].

Розробила та видала навчальний посібник «Декоративна інтерпретація академічних завдань з живопису» (2014, з грифом МОН)^[2][3].

За ЕСУ^[1]:

• ілюстрації до книг ― «Легенда про Тіля Уленшпігеля» Ш. де Костера (1979), «Русалчині казки» О. Толстого (1984), «Момо» М. Енде (1985), «Змій-грамотій» Я. Бжехви (1992), «Коротка ілюстрована енциклопедія України» (1998, співавт.; усі ― Київ), «Добрі казки» (Чц., 2003, співавт.);
• серії офортів ― «Ритми» (1982), «Русалчині казки» (1984);
• живопис ― «Киянка» (1976), «Вікова липа», «Дерево буття», «Наближення», «Вода» (усі ― 2000), «Легенда» (2001), «Іван-чай», «Духмяна ніч», «Світанок» (усі ― 2003).

Працює у галузях книжкової ілюстрації, станкового графіки та живопису. Творчість тяжіє до авангардизму.^[1]

• Лауреат Премії ім. Наталі Забіли за ілюстрації до журналу «Малятко» (1993)^[4]
• Почесна Грамота київського міського голови «за особистий внесок у розвиток вітчизняної науки» (2005)
• Почесний диплом Академії мистецтв України «за творчі досягнених і вагомий внесок у розвиток мистецько-педагогічної справи» (2011)
• Подяка МОН України (2013)
• Сертифікат Всеукраїнської програми «Золотий фонд нації» (2014)
• Книга пошани. Портрети сучасниць (2013)^[3]

1. ↑ ^{а б в г д} І. М. Блюміна, О. О. Роготченко. Голембовська Лідія Сергіївна // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. — Т. 6 : Го — Гю. — 712 с. — ISBN 966-02-3966-1.
2. ↑ ^{а б} Голембовська Лідія. Бібліотека українського мистецтва (укр.). Процитовано 25 травня 2024.
3. ↑ ^{а б в} Голембовська Лідія Сергіївна | КДАДПМД (укр.). 11 червня 2020. Процитовано 25 травня 2024.
4. ↑ Голембовська Лідія Сергіївна - СЕКЦІЯ ГРАФІЧНОГО МИСТЕЦТВА - Секції - Киівська Організація Національної Спілки Художників Украіни. konshu.org. Процитовано 25 травня 2024.

• І. М. Блюміна, О. О. Роготченко. Голембовська Лідія Сергіївна // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. — Т. 6 : Го — Гю. — 712 с. — ISBN 966-02-3966-1.
• Пузир, соломинка й личак: [російська народна казка]. Ілюстрація Л. Голембовської // Малятко. — 1986. — № 5. — С. 7.

• Золотий фонд нації. Національні лідери України ― Голембовська Лідія Сергіївна
• Нагороди України. Vivat, Україно! Відзнаки духу, доблесті і честі ― Голембовська Лідія Сергіївна