Голобородько Костянтин Юрійович

Голобородько Костянтин Юрійович
Народився	7 грудня 1965(1965-12-07) (59 років) Берислав
Громадянство	СРСР →  Україна

Костянти́н Ю́рійович Голоборо́дько (нар. 7 грудня 1965 року, Берислав) — мовознавець, доктор філологічних наук (2011), професор (2012), декан українського мовно-літературного факультету ХНПУ. Онук Костянтина, син Юрія та Євдокії, брат Ярослава Голобородьків, чоловік Олени Маленко.

Народився 7 грудня 1965 року в Бериславі.

У 1993 році захистив кандидатську дисертацію «Окказионализмы в поэзии С. Кирсанова» (науковий керівник — доктор філологічних наук, професор В. П. Ковальов)^[1].

Один рік працював учителем української мови та літератури Чорнобаївської санаторної школи-інтернату^[1]. У 1989 році закінчив Херсонський педагогічний інститут, де з 1993 й працював: з 1998 по 2001 — декан факультету іноземної філології. З 2004 — професор кафедри української мови, водночас з 2007 по 2009 — завідувач кафедри українознавства, з 2012 — декан українського мовно-літературного факультету Харківського національного педагогічного університету.^[2]

У 2011 році захистив докторську дисертацію на тему «Концептосфера мовотворчості Олександра Олеся» у спеціалізованій ученій раді Інституту української мови НАН України^[1].

Наукові дослідження: мовна картина світу, лінгвоконцептологія, стилістика, лінгвопоетика, лінгвокультурологія, лінгвоперсонологія, лінгвістична експертиза. Одним із перших в українському мовознавстві комплексно дослідив «методологічні принципи моделювання індивідуальної концептосфери мовної особистості».^[2]

Автор понад 100 наукових публікацій, 2 монографій, майже 40 навчальних посібників та 10 методичних рекомендацій. Під керівництвом вченого захищено 6 кандидатських дисертацій. Був головним редактором журналу «Вивчаємо українську мову та літературу» ВГ «Основа».^[1]

За ЕСУ:

• Поэтическое творчество и проблемы идиостиля. — Хн., 2001;
• Ідіостиль Олександра Олеся: лінгвокогнітивна інтерпретація. — Х., 2010;
• Художня семантика поетичного мовомислення // Українське мовознавство. — К., 2015;
• Лінгвістична експертиза тексту: лінгвістичний та мовний аналіз // Український світ у наукових парадигмах: Зб. наук. праць Харків. пед. ун-ту. — 2020. — Вип. 7;
• Теоретичні положення лінгвоконцептології в працях Л. А. Лисиченко й українських мовознавців (загальний коментар) // Зб. наук. праць Харків. пед. ун-ту. — 2023. — Вип. 10^[2].

• Відмінник освіти України (1998);
• Почесна грамота Харківської ОДА (2012, 2018);

• Нагрудний знак «За наукові досягнення» (2009);
• «За вагомий внесок у розвиток освіти та науки» (2014);

• Медаль «Григорій Сковорода» (2015)^[1].

1. ↑ ^{а б в г д} Костянтин Голобородько. ХНПУ. sites.google.com (укр.). Процитовано 1 березня 2025.
2. ↑ ^{а б в} М. І. Степаненко. Голобородько Костянтин Юрійович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2025. — ISBN 966-02-2074-X.

• М. І. Степаненко. Голобородько Костянтин Юрійович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2025. — ISBN 966-02-2074-X.