Голуб'ятников Павло Костянтинович

Голуб'ятников Павло Костянтинович
Голуб'ятников Павло Костянтинович
Народження	17 (29) жовтня 1892 ; Санкт-Петербург, Російська імперія
Смерть	29 січня 1942 (49 років)
	Ленінград, РРФСР, СРСР ; (дистрофія )
Поховання	Острів Декабристів[d]
Країна	Російська імперія; СРСР
Жанр	портрет і натюрморт
Вчитель	Реріх Микола Костянтинович і Петров-Водкін Кузьма Сергійович
Діяльність	художник
Напрямок	Примітивізм
Відомі учні	Мордань Олександр Антонович, Кропивницький Мар'ян Юлійович, Огнівцев Микола Петрович, Космачов Георгій Сергійович, Рєзников Абрам Самуїлович і Глухенька Наталія Олександрівна
Працівник	Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури, Харківський художній інститут і Санкт-Петербурзький державний академічний інститут живопису, скульптури та архітектури імені Іллі Рєпіна
Член	Асоціація революційного мистецтва України, Об'єднання сучасних митців України і СХ СРСР
	Голуб'ятников Павло Костянтинович у Вікісховищі

Павло Костянтинович Голуб'я́тников (рос. Павел Константинович Голубятников; нар. 29 жовтня 1892, Санкт-Петербург — пом. 29 січня 1942, Ленінград) — російський і український радянський, художник–авангардист, педагог, член Асоціації революційного мистецтва України, Об'єднання сучасних митців України та Ленінградського відділення Спілки художників СРСР з 1932 року^[1].

Біографія

Народився 17 [29] жовтня 1892(18921029) року у місті Санкт-Петербурзі (тепер Росія). Впродовж 1913—1916 років навчався в Художній школі Товариства заохочення мистецтв у Миколи Реріха, потім у 1916—1918 роках на фізико-математичному факультеті Петроградського університету та у 1918—1924 роках в Петроградських державних вільних художніх майстернях у Кузьми Петрова-Водкіна. Дипломна робота — картина «Гроза»^[1].

У 1921—1923 роках викладав у Петроградському художньому технікумі; у 1925–1930 роках — у Київському художньому інституті; у 1930–1932 роках — у Харківському художньому інституті; у 1932–1936 роках в Інституті живопису, скульптури та архектури та у 1936–1941 роках у художніх студіях у Ленінграді. Помер 29 січня 1942 року від дистрофії в блокадному Ленінграді. Похований в Санкт-Петербурзі на Смоленському цвинтарі^[1].

Творчість

Картини художника тяжіють до примітивізму. Серед робіт:

«Натюрморт з цукром» (1918—1920, дерево, левкас, сухозлітне золото, темпера);
«Перехожі» (1919; Нижньотагільський музей образотворчих мистецтв);
«Натюрморт з бутилкою» (1921, полотно, олія);
«Громовиця» (1921—1926);
«Автопортрет» (1922, папір, вугілля);
«Місто» (1922);
«Ранок» (1926);
«Дахи» (1926, полотно, олія);
«Рибалки» (1926—1927);
«Натюрморт. Бузок» (1926—1927);
«Літак над селом» (1927, полотно, олія);
«Киянка» (1927, папір, олія);
«Голова жінки» (1928, полотно, олія);
«Діти в саду» (1928, полотно, олія);
«Рибалки» (1929);
«Автопортрет з місяцем» (1931, полотно, олія);
«В'їзд колони тракторів до колгоспу» (1932; Національний художній музей України);
«Натюрморт із грушами» (1934);
«Ніч» (1934);
«Дружина» (1936);
«Сонячний день» (1940);
«Архангел Салафіїл, що молиться за людей» (1940, полотно, олія; Нижньотагільський музей образотворчих мистецтв);
«Місто» (1941).


«Літак над селом»	«Архангел Салафіїл, що молиться за людей»	«Автопортрет з місяцем»	«Голова жінки»	«Киянка»

Впродовж 1936—1939 років працював над створенням 3-х томного «Атласу кольору», який повинен був включати в себе близько 120 тисяч колірних шкал. Атлас кольору і багато його живописних творів загинули під час німецько-радянської війни при бомбардуванні Ленінграда^[1].

Брав участь у мистецьких виставках з 1926 року, зокрема у 1926 році, за пропозицією Давида Бурлюка, брав участь у виставці «Анонімного товариства» в Нью-Йорку, з якої його твори були придбані Кетрін Дрейер і колекціонером Крістіаном Брінтоном. У 1928 році експонувався на Міжнародній бієнале живопису і малюнка в Венеції. У 1929 році з виставки «Графіка і книжкове мистецтво в СРСР» в Амстердамі його роботи не повернулися, є припущення, що вони «осіли» у колекціонерів за кордоном^[1].