Глухенька Наталія Олександрівна

Глухенька Наталія Олександрівна
Народилася	29 жовтня 1909(1909-10-29)  Клинці, Суразький повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія
Померла	14 березня 2004(2004-03-14) (94 роки)  Київ, Україна
Країна	Російська імперія  УНР  СРСР  Україна
Діяльність	мистецтвознавиця, педагог
Alma mater	Київський інститут пролетарської мистецької культури (1931)
Заклад	Дніпропетровський художньо-педагогічний технікум Придніпровська державна академія будівництва та архітектури
Науковий ступінь	кандидат мистецтвознавства (1964)
Вчителі	Колос Сергій Григорович Кричевський Федір Григорович Сагайдачний Євген Якович Гельман Макс Ісайович Гіляров Сергій Олексійович Макаренко Микола Омелянович Козик Михайло Якимович Голуб'ятников Павло Костянтинович і Плещинський Іларіон Миколайович
Відомі учні	Злидень Юрій Федорович Бородай Василь Захарович Магро Петро Іванович Потапенко Андрій Ілліч Родзін Микола Іванович
Членство	Спілка радянських художників України
Партія	ВКП(б)
У шлюбі з	Вандаловський Олексій Прокопович
Діти	Вандаловський Віктор Олексійович
Нагороди

Наталія Олександрівна Глухе́нька (29 жовтня 1909, Клинці — 14 березня 2004, Київ) — українська мистецтвознавиця і педагог, дослідниця і популяризаторка петриківського розпису; член Спілки радянських художників України з 1961 року, кандидат мистецтвознавства з 1964 року. Дружина художника Олексія Вандаловського, мати художника Віктора Вандаловського.

Народилась 16 [29] жовтня 1909(19091029) року в місті Клинцях (нині Брянська область, Росія) у сім'ї вчителів. Батько походив з козацького роду, прапрадід був писарем на Січі^[1].

У 1927 році закінчила Київську художньо-індустріальну профшколу за спеціальністю «малярство»; у 1931 році — педагогічний факультет Київського інституту пролетарської мистецької культури як мистецтвознавець у галузі народно-декоративного мистецтва^[1]. Була ученицею Федора Кричевського, Макса Гельмана, Сергія Колоса, Євгена Сагайдачного, Сергія Гілярова, Миколи Макаренка, Михайла Козика, Павла Голуб'ятникова, Іларіона Плещинського.

З 1931 по 1935 рік викладала графічні дисципліни у Дніпропетровському художньому технікумі; у 1935—1941 роках — викладала на кафедрі нарисної геометрії та графіки Дніпропетровського інженерно-будівельного інституту. В цей період постійно бувала у Петриківці та навколишніх селах, знайомилась з місцевими традиціями малярства, а також займалася систематизацією і популяризацією його як частини світової культури^[1].

У роки німецько-радянської війни працювала на будівництві. У 1943—1944 роках викладала малювання та креслення у залізничній школі у Бугуруслані. Нагороджена медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 років»^[1]. Член ВКП(б) з 1945 року.

Протягом 1944—1968 років продовжила викладацьку діяльність у Дніпропетровському художньому училищі та Дніпропетровському інженерно-будівельному інституті. Серед учнів — Василь Бородай, Петро Марго, Андрій Потапенко, Микола Родзін. У 1964 році захистила кандидатську дисертацію на тему «Застосування українського орнаменту села Петриківка в художній промисловості»^[1]. Доцент з 1965 року. Мешкала у Дніпропетровську в будинку на вулиці Дзержинського, № 17, квартира № 20.

Пізніше мешкала у Києві в будинку вулиці Волинській, № 6, квартира № 36^[2]. Померла у Києві 14 березня 2004 року.

З 1945 року присвятила себе науковій діяльності, головним напрямом якої став петриківський розпис. Приділяла велику увагу старшим майстрам петриківської школи Тетяні Паті, Ірині Пилипенко, Надії Тимошенко, Ганні Ісаєвій, Федору Панко, а також Петриківській школі декоративного живопису під керівництвом Тетяни Пати. Поруч з дослідженням і пропагуванням петриківського промислу, брала безпосередню участь в організаційних і творчих справах. Ввела традицію, коли кожен майстер має підписувати свій твір.

У складі Українського товариства дружби і культурного зв'язку з зарубіжними країнами протягом 1978—1987 років допомагала організовувати пересувні виставки народних митців України за кордоном.

Авторка статей з питань українського народного декоративного мистецтва. Уклала:

• альбоми: «Тетяна Пата» (Київ, 1975), «Петриківка» (Дніпропетровськ, 1975)^[3], «Федір Панко» (Київ, 1978);
• каталоги «Виставка Петриківського декоративного розпису» (1979 — грецькою мовою; 1981 — іспанською мовою);
• комплект листівок «Федір Панко» (1986).

Авторка понад 200 друкованих праць. Серед них:

• «Петриківський розпис на фарфорі та склі» (Дніпропетровськ, 1958);
• «Петриківські майстри декоративного розпису» (Київ, 1959);
• «Тетяна Пата» / «Декоративное искусство СССР», 1960, № 5;
• «50-річчя народного майстра Ганни Ісаєвої» / «Народна творчість та етнографія», 1962, № 4;
• «Художник і педагог» / «Мистецтво», 1964, № 4;
• «Петриківські декоративні розписи» (Київ, 1965);
• «Петриківські розписи» (Київ, 1973);
• «Петриківський стінопис у Києві» // Київ. 1988. № 10.

Авторка статей в Українській радянській енциклопедії, Енциклопедії сучасної України^[4].

• Глухенька Наталія Олександрівна // Українські радянські художники : довідник / відпов. ред. І. І. Верба. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 97—98.
• Глухенька Наталія Олександрівна // Словник художників України / відпов. ред. М. П. Бажан. — Київ : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 56.
• Глухенька Наталія Олександрівна // Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — С. 163 . — ISBN 5-88500-042-5.
• Глухенька Наталія Олександрівна // Мистецтво України : Біографічний довідник. / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1997. — С. 155 . — ISBN 5-88500-071-9.
• О. О. Клименко. Глухенька Наталія Олександрівна // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. — Т. 5 : Вод — Гн. — 728 с. — ISBN 966-02-3355-8.