Голубок білогорлий

?Голубок білогорлий
	;
Охоронний статус
	; Найменший ризик (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Домен:	Еукаріоти (Eukaryota);
Царство:	Тварини (Animalia);
Тип:	Хордові (Chordata);
Клас:	Птахи (Aves);
Ряд:	Голубоподібні (Columbiformes);
Родина:	Голубові (Columbidae);
Рід:	Zentrygon;
Вид:	Голубок білогорлий;
Біноміальна назва
	Zentrygon frenata; (Tschudi, 1843)
	; Ареал виду
Підвиди
	(Див. текст)
Синоніми
	Geotrygon frenata; Oreopeleia bourcieri
Посилання
Вікісховище:	Zentrygon frenata
Віківиди:	Zentrygon frenata
ITIS:	1125228
МСОП:	22690950
NCBI:	471131

Голубок білогорлий^[2] (Zentrygon frenata) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae). Мешкає в Андах.

Опис

Довжина птаха становить 30-34 см, вага 311 г. Обличчя і лоб охристі, тім'я сизе. Верхня частина спини темно-фіолетова, решта верхньої частини тіла рудувато-коричнева. Горло біле, груди сірі, живіт і боки темно-охристі. На щоках чорні смуги, від дзьоба до очей ідуть чорні смуги. Самиці мають більш коричневе забарвлення, у молодих птахів верхня і нижня частині тіла поцятковані темними смугами.

Підвиди

Виділяють чотири підвиди:^[3]

Z. f. bourcieri (Bonaparte, 1855) — Колумбійські і Еквадорські Анди;
Z. f. subgrisea (Chapman, 1922) — Анди на південному заході Еквадорі і на північному заході Перу;
Z. f. frenata (Tschudi, 1843) — Анди в Перу і Болівії;
Z. f. margaritae (Blake, Hoy, G & Contino, 1961) — Анди на півдні Болівії і на північному заході Аргентини.

Поширення і екологія

Білогорлі голубки мешкають в Колумбії, Еквадорі, Перу, Болівії і Аргентині. Вони живуть у вологих гірських і рівнинних тропічних лісах та у високогірних чагарникових заростях. Зустрічаються поодинці або парами, переважно на висоті від 900 до 3000 м над рівнем моря. Живляться насінням, плодами, комахами та їх личинками. В кладці 2 яйця, інкубаційний період триває 14 днів, пташенята покидають гніздо через 19-20 днів після вилуплення.

Примітки

↑ BirdLife International (2016). Zentrygon frenata. Архів оригіналу за 10 листопада 2021. Процитовано 16 травня 2022.
↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Pigeons. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 6 травня 2014. Процитовано 16 травня 2022.

Джерела

Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996
David Gibbs, Eustace Barnes, John Cox: Pigeons and Doves – A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001