Голубок веракрузький

?Голубок веракрузький
	;
Охоронний статус
	; Під загрозою зникнення (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Домен:	Еукаріоти (Eukaryota);
Царство:	Тварини (Animalia);
Тип:	Хордові (Chordata);
Клас:	Птахи (Aves);
Ряд:	Голубоподібні (Columbiformes);
Родина:	Голубові (Columbidae);
Рід:	Zentrygon;
Вид:	Голубок веракрузький;
Біноміальна назва
	Zentrygon carrikeri; (Wetmore, 1941)
	; Ареал виду
Синоніми
	Geotrygon carrikeri
Посилання
Вікісховище:	Zentrygon carrikeri
Віківиди:	Zentrygon carrikeri
ITIS:	1125224
МСОП:	22690901

Голубок веракрузький^[2] (Zentrygon carrikeri) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae)^[3]. Ендемік Мексики. Раніше вважався конспецифічним з пурпуровим голубком.

Опис

Довжина птаха становить 30 см. Виду не притаманний статевий диморфізм. Голова, шия, горло і груди світло-сизі, боки світло-коричневі. На щоках широкі чорні смуги. Спина і крила оливково-коричневі з легким райдужним відблиском. Молоді птахи мають більш темне забарвлення, пера на верхній частині тіла мають коричневі края, на грудях охристі смужки.

Поширення і екологія

Веракрузькі голубки є ендеміками гір Сьєрра-де-лос-Тустлас в штаті Веракрус на південному сході Мексики. Вони живуть в підліску вологих хмарних, гірських і рівнинних тропічних лісів. Зустрічаються поодинці або парами, на висоті від 350 до 1500 м над рівнем моря. Живляться насінням, плодами і дрібними безхребетними, яких шукають серед опалого листя. Гніздо являє собою платформу з гілочок. В кладці 1-2 яйця.

Збереження

МСОП класифікує цей вид як такий, що перебуває під загрозою зникнення. За оцінками дослідників, популяція веракрузьких голубків становить від 350 до 1500 птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.

Примітки

↑ BirdLife International (2016). Zentrygon carrikeri. Архів оригіналу за 11 листопада 2021. Процитовано 16 травня 2022.
↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Pigeons. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 6 травня 2014. Процитовано 16 травня 2022.

Джерела

Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996
David Gibbs, Eustace Barnes, John Cox: Pigeons and Doves – A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001