Голубєв Степан Тимофійович

Степан Тимофійович Голубєв
портрет 1910-х років
Народився	25 жовтня (6 листопада) 1848 або 25 жовтня 1848(1848-10-25)[1]  Ардатовка
Помер	22 листопада 1920(1920-11-22)[1] (72 роки)  Київ
Поховання	Некрополь Вознесенського Флорівського монастиря
Країна	Російська імперія
Діяльність	історик, історик церкви
Alma mater	Київська духовна академія
Галузь	історія християнства
Заклад	Київська духовна академія, Київський університет
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор наук, член-кореспондент Імператорської академії наук
Членство	Петербурзька академія наук
У шлюбі з	Терновська Олена Пилипівна
Діти	Володимир Голубєв, Олексій Голубєв
Нагороди	лауреат Євгенієво-Румянцевської, Макарівської і Уваровської премій;
Роботи у Вікіджерелах

Степан Тимофійович Голубєв (рос. Степан Тимофеевич Голубев, Стефан Тимофеевич Голубев, 6 листопада 1848, с. Ардатовка, Російська імперія — 22 листопада 1920) — російський церковний історик, професор Київської духовної академії та Київського університету^[2]. Батько монархічного діяча Володимира Голубєва і архієпископа Гермогена (Олексія Голубєва).

Народився в селі Ардатовка Нижньоломовського повіту Пензенської губернії (Туймазинський район Башкортостану РФ). Його батьком був протоієрей Тимофій Голубєв.

У 1858—1894 рр. він навчався в Нижьоломовському духовному училищі.

У 1864—1870 р. — в Пензенській духовній семінарії.

У 1870—1874 рр. освіту здобув у Київській духовній академії^[3].

Друкувати свої твори почав з 1872 р., опублікував свою роботу «Опис і тлумачення дворянських гербів південноросійських прізвищ в творах духовних письменників XVII ст.» в працях Київської духовної академії (рос. Описание и истолкование дворянских гербов южнорусских фамилий в произведениях духовных писателей XVII в., Труды КДА), і отримав за неї Євгенієво-Румянцевську премію. 24 травня 1874 р. він був затверджений у ступені кандидата богослов'я з правом отримання магістерського ступеня без нового усного випробування за успіхи в навчанні та за працю «Петро Могила і Ісайя Копинський: Вступ Петра Могили на Київську митрополію та його відношення до Ісаї Копинського» (рос. Пётр Могила и Исайя Копинский: Вступление Петра Могилы на Киевскую митрополию и его отношения к Исайи Копинскому).

27 вересня 1874 р. став приват-доцентом на кафедрі російської церковної історії Київської духовної академії.

15 вересня 1883 р. отримав ступінь магістра богослов'я за працю: «Київський митрополит Петро Могила і його сподвижники» (рос. Киевский митрополит Петр Могила и его сподвижники, К., 1883 р.). Ця робота була високо оцінена, і за неї він отримав половинну Уваровської і Макарівської премії Священного Синоду РПЦ МП.

З 15 лютого 1884 р. перебував штатним доцентом на кафедрі історії та викриття російського розколу.

5 березня 1885 р. його було обрано приват-доцентом Київського університету Святого Володимира на кафедру церковної історії.

У 1887 р. одружився з дочкою професора П. Терновського Олені Пилипівні Терновській.

З 1891 р. був виконуючим обов'язки екстраординарного професора Київського університету і був затверджений на цій посаді 8 жовтня 1899 р..

У 1898 році вийшов його другий том праці «Київський митрополит Петро Могила і його сподвижники», тоді ж удостоєний Уваровської і Макарівської премій.

17 березня 1899 р. удостоєний ступеня доктора церковної історії за клопотанням Ради Казанської духовної академії. Від 1899 р. був ординарним професором Київської духовної академії, з 1900 року — заслуженим ординарним професором, від того ж року також ординарним професором Київського університету. Публікував багато робіт з історії малоросійської і західноросійської церкви, рецензії на праці інших досліджень у різних наукових виданнях.

У 1906 р. брав участь в засіданнях «Передсоборної присутності», де виступав за відновлення патріаршества.

29 грудня 1908 р. був обраний членом-кореспондентом Російської академії наук на відділенні російської мови та словесності. З того ж 1908 р. — дійсний статський радник.

Автор досліджень з історії Київської духовної академії, церковного і культурного життя України XVI—XVIII ст.^[2].

Професор Голубєв був затятим противником українства. Як розповів у спогадах Олександр Лотоцький, професор Голубєв надіслав до Синоду заяву про «неблагонадійність» Василя Біднова і на доказ цього — написаний Василем Олексійовичем лист українською мовою. Лист не містив нічого «крамольного», «злочином» була його мова ^[4].

Після Жовтневого перевороту 1917 р. брав участь в обговоренні проектів з розвитку богословської освіти.

Помер у м. Києві 22 листопада 1920 р. і похований у Києві на верхньому кладовищі Флорівського монастиря на Замковій горі.

Був членом

• Історичного товариства Нестора-літописця,
• Товариства історії і старожитностей російських,
• Київського товариства старожитностей і мистецтв,
• Київського товариства охорони пам'ятників старовини та мистецтва,
• Київської археографічної комісії,
• Київського церковно-історичного та археологічного товариства при Київській духовній академії,
• почесним членом Пензенського історико-статистичного та археологічного комітету

та інших наукових товариств, також був членом Київського клубу російських націоналістів^[5].

• Орден святої Анни 2-го ступеня,
• Орден святого Володимира 3-го ступеня,
• Орден святого Станіслава 1-го ступеня.

• Дзюба О. М. Голубєв Степан Тимофійович [Архівовано 18 січня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 149. — ISBN 966-00-0405-2.
• Історія української бібліотечної справи в іменах (кінець ХІХ ст. – 1941 р.) : матеріали до біобібліографічного словника / авт.-уклад. Л.В. Гарбар ; відп. ред. Л.А. Дубровіна ; НАН України, Нац. б-ка України ім. В.І. Вернадського, Ін-т рукопису. – К.: НБУВ, 2017. – С. 103-104. http://irbis-nbuv.gov.ua/everlib/item/er-0002146 [Архівовано 27 березня 2019 у Wayback Machine.]
• Дзюба О.М. Голубєв Степан Тимофійович [Архівовано 18 січня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2025. — ISBN 966-02-2074-X.
• Голубев, Степан Тимофеевич // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. — Т. IX. — С. 113 (Т.Ia С.593). (рос. дореф.)

• Биография и библиография, сайт «Богослов.ru» (рос.)
• Полный православный богословский энциклопедический словарь, изданный в Санкт-Петербурге в 1913 году, издательством Петра Сойкина том 1 [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)