Голіцин Олександр Михайлович (фельдмаршал)

Голіцин Олександр Михайлович
Народження	17 листопада 1718(1718-11-17)  Турку, Швеція
Смерть	8 жовтня 1783(1783-10-08) (64 роки)  Санкт-Петербург, Російська імперія
Поховання	Благовіщенська церква Олександро-Невської лавриd
Звання	генерал-фельдмаршал
Війни / битви	Семирічна війна
Рід	Голіцини
Нагороди
Голіцин Олександр Михайлович у Вікісховищі

Олександр Михайлович Голіцин (18 (29) листопада 1718, Або, Велике герцогство Фінляндське — 8 (19) жовтня 1783, Санкт-Петербург, Російська імперія) — російський генерал-фельдмаршал (1769) із роду Голіциних, князь. Син генерал-фельдмаршала князя М. М. Голіцина.

Цей розділ покладається значною мірою чи цілком на єдине джерело. Це може призвести до порушень нейтральності та недостатньої перевірності вмісту. Будь ласка, допоможіть, додавши посилання на додаткові джерела. (8 січня 2022)

Син фельдмаршала Михайла Голіцина і княжни Тетяни Куракіної. В дитячі роки був записаний у гвардію. Учасник Війни за польську спадщину.^[1] Із 1740 року — капітан. Із 1744 року — камергер великого князя Петра Федоровича, тоді ж зблизився з майбутньою імператрицею Катериною II. У 1748—1757 роках — російський посол у Гамбурзі. Дипломатична кар'єра у Голіцина не склалася і він повернувся в Росію на військову службу.

Під час Семирічної війни командував дивізією і корпусом. Брав участь у битвах під Цорндорфом, Пальцигом і Кунерсдорфом. У битві під Кунерсдорфом був поранений, але поля бою не залишив і зіграв велику роль у перемозі російсько-австрійської армії^[2]. За цю перемогу був нагороджений орденом Святого Олександра Невського і отримав військове звання генерал-аншефа.

У 1762 році брав участь у палацовому перевороті, який привів до влади Катерину II. Після цього став генерал-ад'ютантом імператриці. Брав участь у роботі Законодавчої комісії 1767 року.

На початку російсько-турецької війни 1768—1774 років командував 1-ю російською армією. У 1769 році розбив турецькі війська і захопив фортецю Хотин. За цю перемогу Голіцин отримав звання генерал-фельдмаршала і почесну шпагу з алмазами, а Рязанський 93-й піхотний полк отримав його ім'я. Але через повільність у бойових діях Голіцин був замінений на посаді командувача армії на свого зятя Румянцева і був відізваний у Санкт-Петербург.

Із 1772 року — генерал-ад'ютант, із 1774 року — сенатор. У 1776—1783 роках командував Ліфляндською і Санкт-Петербурзькою дивізіями. У 1775 і в 1780—1783 роках — Санкт-Петербурзький генерал-губернатор.

Був одружений з Дарією Олексіївною Гагаріною, дітей у шлюбі не було.

• Генерал-поручник (1744)
• Генерал-аншеф (1759)
• Генерал-фельдмаршал (1769)

• Орден Андрія Первозванного
• Орден Святого Володимира 1-го ступеня
• Орден Святого Олександра Невського
• Почесна зброя

• Бантыш-Каменский Д. Н. 25-й Генералъ-Фельдмаршалъ Князь Александръ Михайловичь Голицынъ // Биографии российских генералиссимусов и генерал-фельдмаршалов. [Архівовано 27 січня 2020 у Wayback Machine.] — СПб.: тип. 3-го деп. Мингосимуществ, 1840.
• Голицыны // Военная энциклопедия: [в 18 т.] / под ред. В. Ф. Новицкого … [и др.]. — СПб. ; [М.]: Тип. т-ва И. Д. Сытина, 1911—1915.