Чин запроваджений Петром I; 19 квітня 1700 року першим його одержав найближчий сподвижник царя Головін Ф. О.
Вже за часів Петра I в російській армії було два генерал-фельдмаршали (Головін Ф. О. і де Круа, потім Головін Ф. О. і Шереметєв Б. П., потім Шереметєв Б. П. і Меншиков О. Д., 1724 року був призначений другий генерал-фельдмаршал Рєпнін А. І.).
За часи правління Анни Іванівні була відновлена практика щодо двох генерал-фельдмаршалів у російській армії: першим з 1732 року був Мініх Б-К., другим у 1736 році став Лассі П. П.
За Єлизавети генерал-фельдмаршалів стало знову троє (не рахуючи старого князя Трубецького І. Ю.): повернувся на службу князь Долгоруков В. В. (президент Військової колегії), генерал-фельдцейхмейстер принц Гессен-Гомбурзький та генерал-губернатор Ліфляндії Лассі П. П., батько майбутнього австрійського фельдмаршала Моріца фон Лассі. До початку Семирічної війни у 1756 році в російській армії не було генерал-фельдмаршалів, однак відразу ж з початком військової кампанії 5 вересня 1756 року Єлизавета Петрівна присвоїла звання генерал-фельдмаршала відразу чотирьом чоловікам.
У XX столітті це звання вже не присвоювалося російським воєначальникам, його отримували лише зарубіжні монархи як почесний титул. До моменту скасування Табелі про ранги в 1917 році живим був тільки один російський генерал-фельдмаршал — Нікола I Петрович (король Чорногорії). Останній генерал-фельдмаршал російської служби Мілютін Д. О. помер у 1912 році.
Список генерал-фельдмаршалів Російської імперії
Генерал-фельдмаршали Російської імператорської армії
Волков С. В. Генералитет Российской империи: Энциклопедический словарь генералов и адмиралов от Петра I до Николая II: в 2 томах. — М.: Центрполиграф, 2009. — Т. 1: А—К. — С. 722. — ISBN 978-5-227-02054-3.
Примітки
Виноски
↑у фельдмаршальському ранзі (як гетьман Війська Запорізького) з 24 квітня 1750 (у віці 22 років)
↑формально прийнятий на службу до російської імператорської армії
↑Отечественная история с древнейших времен до 1917 года. Энциклопедия в 5 т. / Т.1: А—Д. Гл. ред. В. Л. Янин. — М.: Большая Российская энциклопедия, 1994. — 688 с. — ISBN 5-85270-076-2. — С.527.