Гомоннай Олександр Васильович
Олекса́ндр Васи́льович Гомоннай (нар. 3 липня 1957 року; Ужгород) — український фізик, доктор фізико-математичних наук, професор, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки. Син Василя Гомонная. БіографіяНародився 3 липня 1957 року на Закарпатті. У 1978 році закінчив з відзнакою фізичний факультет Ужгородського державного університету за спеціальністю «Фізик. Викладач фізики», у тому ж році викладав у Ужгородській вечірній середній школі № 2[2]. З 1978 по 1982 роки — аспірант кафедри фізики напівпровідників Ужгородського державного університету[3]. 16 квітня 1982 року рішенням спеціалізованої ради при Інституті напівпровідників АН УРСР Олександру Гомоннаю було присуджено науковий ступінь кандидата фізико-математичних наук (тема — «Кінетика параметру порядку в системі одновісних сегнетоелектриків», науковий керівник к.ф.м.н., доц. Сливка В. Ю.)[4]. У 1982—1983 роках працює молодшим науковим співробітником лабораторії № 24 Всесоюзного науково-дослідного інституту монокристалів, а згодом, у 1983—1984 — інженером-конструктором 1 категорії Спеціального конструкторського бюро засобів аналітичної техніки[2]. З 1984 по 1992 працює в Інституті ядерних досліджень АН УРСР завідувачем сектору відділу наукового приладобудування та радіаційних випробовувань матеріалів і конструкцій Спеціального конструкторсько-технологічного бюро з експериментальним виробництвом[3]. У 1992 році — старший науковий співробітник відділу фізики кристалів Ужгородського відділення Інституту ядерних досліджень АН УРСР[2]. У 1992—2007 роках працює старшим науковим співробітником, провідним науковим співробітником відділу фізики кристалів Інституту електронної фізики НАН України[3]. 25 червня 2004 року рішенням спеціалізованої ради при Інституті фізики напівпровідників імені В. Є. Лашкарьова НАН України присуджено науковий ступінь доктора фізико-математичних наук (тема дисертації «Індуковані високоенергетичним опроміненням ефекти у фосфідних і халькогенідних напівпровідниках»)[5]. У 2005 році присвоєнно звання старшого наукового співробітника[4]. Від 2007 року — завідувач відділу матеріалів функціональної електроніки ІЕФ НАН України, також за сумісництвом з 2005 року — професор кафедри прикладної фізики Ужгородського національного університету[4]. Рішенням вченої ради ДВНЗ «Ужгородський національний університет» у 2021 році присвоєно вчене звання професора кафедри прикладної фізики.[джерело?] Нагороди
Науковий доробокГалузі наукових інтересів: фізика наносистем, оптика, радіаційна фізика твердого тіла. Має понад 300 наукових праць та 6 патентів і 2 авторські свідоцтва на винаходи[7]. Публікації
Примітки
Джерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia