У межах таксона Hominidae ряд існуючих і вимерлих родів згруповані з людьми, шимпанзе і горилами в підродину гомініни; інші — з орангутангами в підродину понгіни (див. класифікаційну схему нижче). Останній спільний предок усіх гомінід жив приблизно 14 мільйонів років тому[3], коли предки орангутангів відокремилися від лінії предків трьох інших родів[4]. Цей предок родини Hominidae вже відокремився від родини гібонових (Hylobatidae), можливо, 15—20 мільйонів років тому[4].
Через тісний генетичний зв'язок між людьми та іншими людиноподібними мавпами деякі зоозахисні організації, такі як Great Ape Project, стверджують, що всі людиноподібні мавпи мають розцінюватися як особистості та повинні мати базові людські права. Двадцять дев'ять країн ввели заборону на проведення досліджень, щоб захистити людиноподібних мавп від проведення над ними будь-яких наукових експериментів[5].
Опис
Gorilla beringei
Людиноподібні — безхвості примати, найменшим з яких є бонобо вагою від 30 до 40 кілограмів, а найбільшим — східні горили, самці яких важать від 140 до 180 кілограмів. У всіх людиноподібних мавп самці в середньому більші та сильніші за самок, хоча ступінь статевого диморфізму сильно варіює між видами. Зуби гомінід схожі на зуби мавп Старого Світу та гібонів, хоча у горил вони особливо великі. Зубна формула — 2/2, 1/1, 2/2, 3/3. Людські зуби та щелепи помітно менші відносно розміру тіла порівняно з зубами та щелепами інших гомінід. Можливо, це пристосування не лише до широкого використання знарядь праці, яке витіснило роль щелеп у полюванні та боротьбі, але й до вживання вареної їжі з кінця плейстоцену[6][7].
Класифікація
Сучасні види
Існує вісім видів гомінід, що об'єднані в чотири роди. Загальноприйнятою є наступна класифікація[2]:
Родина гомініди: люди та інші людиноподібні мавпи; вимерлі роди та види не включені[2]
↑ абDawkins, Richard (2005). The Ancestor's Tale: A Pilgrimage to the Dawn of Evolution(англ.). Boston: Houghton Mifflin Harcourt. с. 673. ISBN978-0618005833.
↑Wrangham, Richard (2007). Chapter 12: The Cooking Enigma. У Charles Pasternak (ред.). What Makes Us Human?. Oxford: Oneworld Press. ISBN978-1-85168-519-6.