Гончаренко Володимир Тарасович

Гончаренко Володимир Тарасович
Гончаренко Володимир Тарасович
Народження	4 серпня 1947 (77 років) ; Тарасівка, Києво-Святошинський район, Київська область, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР; Україна
Жанр	жанрове малярство, портрет і ню
Навчання	Київський вечірній факультет Українського поліграфічного інституту імені Івана Федорова (1972)
Вчитель	Валуєнко Борис Васильович і Крилова Ольга Іллівна
Діяльність	художник
Працівник	Мистецтво і Наука і культура
Член	Спілка радянських художників України

Володимир Тарасович Гончаре́нко (нар. 4 серпня 1947, Тарасівка) — український художник; член Спілки радянських художників України з 1983 року.

Біографія

Народився 4 серпня 1947 року в селі Тарасівці (нині Фастівський район Київської області, Україна). 1972 року закінчив графічне відділення Київського вечірнього факультету Українського поліграфічного інституту імені Івана Федорова, де навчався у Бориса Валуєнка, Ольги Крилової.

Протягом 1972—1974 років працював художнім редактором видавництва «Мистецтва»; у 1974—1975 роках — художньо-технічним редактором щорічника «Науки і культури»^[1].

Творчість

Працює у галузях книжкової та станкової графіки, станкового живопису (створює жанрові картини, портрети). Серед робіт:

серія пастелей «Пейзажі Києва та Кракова» (2003);
графічний цикл «Книга мого буття» (2004—2005);

Живопис

«Ніч у Бабиному Яру» (1980);
«Мій дід з війни не повернувся» (1984);
«Пожежникам Чорнобиля присвячується» (1986);
«Рік 1933» (1988);
«Диспут» (1992);
«Меморіал» (1994);
«До світла!» (1997);
«Портрет художника Валерія Акопова»;
«Оголена»;
«Мати»;
«Засмучена»;
«Розп'яття»;
«Бий барабан, бий!»;
«Камінь кинуто» (2000);
«Двоє з минулого» (2000);
«Чорнобильська Мадонна» (2002).

Ілюстрації до книг

«Кришталеві таємниці» Ірини Кирпичникової (1975, «Веселка»);
«Летючі полонені» Олексія Владимирова (1976, «Веселка»);
«Азбука нашого життя» (1976, «Веселка») та «Вузлики на пам'ять» (1981, «Веселка») Євгена Пермяка;
«Піонери Всесвіту» Германа Нагаєва (1977, «Дніпро»);
«Криниця під вікном» Миколи Кравчука (1982, «Дніпро»);
«Листи темних людей» (1987, Дніпро).

Учасник республіканських, всесоюзних та закордонних мистецьких виставок з 1974 року. Персональні виставки відбулися у Києві у 1986, 2002 роках, Кракові у 2004 році. Відзначений дипломами на конкурсах оформлення книг^[2].

Твори художника зберігаються у багатьох збірках в Україні, а також Польщі, Німечині, Автрії, Іспанії, Ізраїлі, Сполучених Штатах Америки, Японії^[2].