Гончарук Дмитро Дмитрович

Гончарук Дмитро Дмитрович
Гончарук Дмитро Дмитрович;
Старшина
Загальна інформація
Народження	9 січня 1977; Луцьк, Волинська область
Смерть	20 березня 2015 (38 років); Сєвєродонецьк, Луганська область; (підрив на вибуховому пристрої)
Поховання	Луцьке головне міське кладовище (Гаразджа)d
Псевдо	«Дімедрол»
Військова служба
Роки служби	2014-2015
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Механізовані війська
Формування	24 ОМБр
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Бахмутку;
Командування
	командир відділення
Нагороди та відзнаки
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Дмитро́ Дми́трович Гончару́к (нар., 9 січня 1977(19770109), м. Луцьк, Волинська область, Українська РСР — пом. 20 березня 2015, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, Україна) — український військовослужбовець, старшина Збройних сил України.

Життєпис

Народився 1977 року в Луцьку. Закінчив Луцьку середню школу № 20. Працював на Луцькому державному підшипниковому заводі (нині — АТ «СКФ Україна») на посаді терміста; останнім часом — ковалем на приватному підприємстві. З 2006 мешкав у селі Зміїнець Луцького району.

У зв'язку з російською збройною агресією проти України призваний за частковою мобілізацією 28 серпня 2014-го.

Старшина, командир відділення — заступник командира зенітного артилерійського взводу 4-го механізованого батальйону 24-ї окремої Залізної механізованої бригади, в/ч А0998, м. Яворів.

Ніс службу в зоні проведення антитерористичної операції, зокрема в районі населених пунктів «Бахмутської траси» на Луганщині.

20 березня 2015-го близько 17:00, під час перевірки території та обходу рубежів оборони взводного опорного пункту (ВОП, 29-й блокпост), — поблизу смт Новотошківське, військовослужбовці 24-ї бригади підірвались на вибуховому пристрої з «розтяжкою» в районі шахти «Пролетарської»^[1]. В результаті вибуху загинув молодший сержант Юрій Білик, старшина Дмитро Гончарук від отриманих поранень помер у лікарні Сєвєродонецька.

Похований 25 березня на кладовищі міста Луцька у селі Гаразджа, на Алеї почесних поховань^[2]. Залишилась мати, сестра та донька Ірина 2001 р.н.

На пам'ятнику на могилі бійця вказано: Калюжний (Гончарук) Дмитро Дмитрович^[3].

Нагороди та звання

За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (04.06.2015, посмертно)^[4].
Почесний громадянин Луцького району^[5].